Розділ VIII. Військові злочини у сфері службової діяльності

Істотною шкодою може також бути визнано підривання у військовій частині дисципліни (наприклад, самовільне залишення частини одним чи декількома військовослужбовцями у відповідь на незаконні дії військового начальника, ігнорування наказів начальників з таких самих мотивів), невиконання бойового завдання, виведення з ладу військової техніки, порушення особистих чи майнових прав громадян, заподіяння шкоди життю та здоров’ю потерпілих тощо.

Для визнання злочину закінченим необхідно встановити фактичне настання істотної шкоди.

Із суб’єктивної сторони даний злочин є умисним. Психічне ставлення винного до наслідків виступає однією з обов’язкових ознак його суб’єктивної сторони. Таке ставлення до наслідків може бути як умисним, так і необережним. Зазвичай форми вини щодо суспільно-небезпечного діяння та його наслідків збігаються. Однак не виключаються випадки, коли вони можуть бути різними (умисел — щодо діяння, необережність — щодо наслідків злочину).

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 423 КК, що вчиняється у формі іншого зловживання владою або службовим становищем, виступають корисливі мотиви, інші особисті інтереси або інтереси третіх осіб. При цьому достатньо встановити хоча б один з таких мотивів, в альтернативі закріплених у диспозиції ч. 1 ст. 423 КК.

Корисливі мотиви полягають у бажанні службової особи отримати матеріальну вигоду (гроші, майно) або позбутися певних витрат (звільнитися від сплати платежів, виконання обов’язків зі сплати боргу тощо).

Під іншими особистими інтересами слід розуміти мотиви, що суперечать інтересам військової служби і не сумісні з нею, саме: кар’єризм, протекціонізм, прорахунки в службі, намагання отримати зворотну послугу, намагання приховати свою бездіяльність, бажання уникнути покарання, розправитися за критику, помститися та ін.

Інтересами третіх осіб є такі їх інтереси, що не охороняються у даному конкретному випадку законом, такі, що суперечать правам і охоронюваним законом інтересам суб’єктів суспільних відносин, поставлених під охорону кримінальним законом. Третіми особами можуть бути родичі, друзі, знайомі, високопосадовці, які бажають разом з даною конкретною особою скористатися її службовим становищем. Зловживання повноваженнями, вчинюване в інтересах третіх осіб, може виявлятися, наприклад, у наданні цим особам певних послуг, на які останні не мають ні дійсного, ні передбачуваного права.

Суб’єктом розглядуваного злочину може бути військовий начальник або інший військовослужбовець, що обіймає постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконує такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

У ч. 2 ст. 423 КК передбачено відповідальність військової службової особи за зловживання, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. У разі, якщо шкода від вчинення даного злочину полягає у заподіянні матеріальних збитків, істотною вона визнається, якщо сума збитків у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 2 примітки до ст. 423 КК). Якщо шкода від вчинення цього злочину виявляється у нематеріальному характері, то тяжкими визнаються такі наслідки, що завдали більшу порівняно з істотною шкоду охоронюваним суспільним відносинам: масштабні аварії, катастрофи, знищення або суттєве пошкодження складної військової техніки чи майна, найбільш небезпечні форми підривання військової дисципліни (масова непокора, дезертирство зі зброєю, самогубство підлеглих), поширення тяжких інфекційних хвороб та ін.

§ 3. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, —

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Додатковим безпосереднім об’єктом цього злочину може бути життя та здоров’я потерпілих.