Розділ 19 Основи конституційного права Сполучених Штатів Америки

Конституційне право зарубіжних країн

Посилюється вплив американських транснаціональних корпорацій і їхніх філій на міжнародно-економічне життя. Американські підприємства, розміщені за територією США, забезпечують виробництво товарів і послуг на суму, яка перевищує 1,5 трлн доларів за рік, що становить близько 40 % валового національного продукту США.

Прибутки, що їх отримують США від прямих інвестицій за кордоном, є прямим джерелом фінансування економічного розвитку цієї країни. На розвинуті зарубіжні країни припадає три чверті американських інвестицій. Близько половини прибутків транснаціональних корпорацій реінвестується на місці, а решта — понад половину — переводиться в США.

З початку 70-х років минулого століття на перше місце виходить експорт капіталу в осудній формі. Позики американських приватних банків перевищили сьогодні 60 % сукупного обсягу міжнародного кредиту. Спираючись на міцну банківську систему, США спромоглися з найбільшою користю для себе використати загальну тенденцію до підвищення ролі міжнародного кредиту у світовій економічній системі. Прибутки крупних американських банків від закордонних фінансових операцій відповідають приблизно їхнім внутрішнім прибуткам. Міжнародний кредит сьогодні перетворився на інструмент, з допомогою якого США чинять тиск — економічний і політичний — на інші країни і, насамперед, на країни, що розвиваються. Величезна заборгованість останніх індустріально розвинутим країнам і, передусім, США ставить проблему, яка посідає перше місце серед інших, не менш важливих проблем.

Переважаючий вплив американських корпорацій відчувається в усьому світі в цілому ряді галузей світового економічного господарства. Найбільш важливі зрушення відбуваються у таких напрямах: по-перше, масовий приплив іноземного капіталу в економіку США і поступове перетворення її на величезного боржника поглиблює протиріччя між інтересами американських корпорацій і національними інтересами більшості розвинутих індустріальних держав і країн, що розвиваються. Для таких країн розвиток цієї тенденції означає зменшення власних можливостей економічного і соціального прогресу; по-друге, маючи міцну економічну базу, США дедалі наполегливіше намагаються перебудувати світову торгівлю і валютно-фінансову систему у відповідності з умовами жорсткої конкурентної боротьби, тобто з принципами, які найбільше відповідають інтересам великих американських компаній; по-третє, особливе місце в економічній системі США посіли нафтові компанії. Ведучим імпортерам нафти з числа розвинутих країн і, насамперед, США вдалося чинити вплив на організацію країн-експортерів нафти (ОПЕК). Ціни на нафту на світовому ринку знизилися. Країни, що розвиваються, залишилися без дійсної зброї економічного тиску на розвинуті індустріальні держави; по-четверте, посилюється конкурентна боротьба між трьома величезними фінансово-економічними центрами: Сполученими Штатами Америки, Західною Європою та Японією. Особливо наочно це виявляється на характері взаємовідносин між Японією і США. Американська адміністрація використовує політичні й адміністративні заходи для втручання в ринкові процеси з метою витиснення конкурентів і встановлення контролю з боку США над основними економічними ринками.

У загальній масі юридично незалежних фірм, число яких в США перевищує 15 млн, ключові позиції у промисловості, кредитно-фінансовій сфері та деяких інших головних секторах економіки займають великі господарські об'єднання. Вони зосередили у своїх руках значну частину суспільного капіталу, виробництва і реалізації товарів і послуг. У 90-і роки продовжувалися процеси концентрації і централізації виробництва й капіталу, удосконалювалися форми й методи підкорення дрібного й середнього підприємництва великому бізнесу. Нині, наприклад, близько 200 величезних корпорацій зосередили у своїх руках понад 61 % активів обробної промисловості.

Як уже згадувалося, особливе місце в структурі господарства США належить нафтовим концернам. Наприклад, вартість продажу компанії «Ексон» перевищує ВНП багатьох країн світу. Сумарний обіг 20 американських нафтових компаній можна прирівняти до прибуткової частини федерального бюджету США.

Міцні позиції у США тримає військово-промисловий комплекс. Військові концерни мають гарантований ринок збуту і одержують більш високий, ніж у цивільних галузях, прибуток.

Високий ступінь концентрації капіталу характерний для промисловості та кредитно-фінансової сфери США. Так, наприклад, понад 99 % виробництва автомобілів зосереджено в руках трьох гігантських концернів «Дженерал моторc», «Крайслер», «Форд». У 50 банках зосереджено більш як 35 % активів і 32 % депозитів усіх банків США.

Незважаючи на підсилення у 80-і роки японських і німецьких конкурентів, американські транснаціональні корпорації зберігають домінуюче положення у світовій економіці. У США нараховується понад 2 тис. ТНК, які створили за межами США «другу економіку», що не поступається за своїм потенціалом національним господарствам Німеччини, Франції, Великобританії і може бути прирівняна до економіки самих США, стає важливою сферою діяльності американських компаній на світовому ринку.

Суттєвою закономірністю розвитку економіки США є зростаюче значення середнього й малого бізнесу. В його рамках виробляється не менш як 40 % валового національного продукту. І все ж таки американська дійсність свідчить про те, що суттю економічної системи є приватна власність.

Слід зазначити, що в США існує відносно невеликий державний сектор. Частка державного сектора у валовому національному продукті становить 11–12 %. Держава володіє 33,9 % всієї землі в країні, їй належить 1/4 всіх капіталовкладень у виробництві. З допомогою різних економічних важелів, таких як бюджет, кредитно-грошова політика, фінансування соціальних і науково-дослідницьких програм, контроль за якістю товарів, зовнішньоекономічні операції, держава активно регулює економічні відносини. Економічній системі США притаманна тенденція до розширення масштабів узагальнення виробництва.

Соціальна структура суспільства. Конституція США не містить ніяких положень про соціальну структуру американського суспільства. Офіційна статистика свідчить, що понад 90 % економічно активного населення США працюють за наймом. Частка осіб, які володіють основними засобами виробництва, сягає 4 % самодіяльного населення. Характерно, що ця порівняно невелика частина населення вельми неоднорідна. Тут виділяються такі прошарки: надто багаті власники (так звана «економічна еліта»), річний прибуток яких перевищує 100 тис. доларів (0,3–0,25 %); великі власники, які володіють значною кількістю промислових, торговельних і транспортних підприємств. Не більше 10 тис. таких осіб володіють капіталом в 10–50 млн доларів; середні власники (до 500 тис. осіб), які володіють підприємствами, фірмами, кредитними закладами, активи їх сягають 10 млн доларів; дрібні власники — володарі підприємств з активами до півмільйона доларів, їх число перевищує 1,5 млн осіб.

Не можна обійти увагою й доволі численний (5 млн осіб) прошарок власників, які беруть участь у процесі виробництва матеріальних благ, працюють у сфері побуту і т. п., у їх числі дрібні торговці, ремісники, володарі невеликих контор, дрібні фермери. У середині 90-х років у США у приватній власності нараховувалося близько 11 млн фірм. Понад 90 % з них мали річний прибуток до 100 тис. доларів, у тому числі понад 70 % — до 25 тис. доларів.

У розвинутому соціально-економічному суспільстві, яким є американське, значне місце посідає так званий середній прошарок суспільства: службовці, особи вільних професій (письменники, художники, юристи, лікарі) — інтелігенція, тобто особи, які займаються інтелектуальною працею, їх кількість перевищує 23 % самодіяльного населення країни.

Найчисленнішим соціальним утворенням американського суспільства є робітники — близько 60 млн осіб, у тому числі у сфері матеріального виробництва близько 26 млн (1 млн сільськогосподарських робітників) і в невиробничій сфері (працівники торгівлі, сфери послуг, рядові конторські службовці) близько 30 млн осіб.

Як уже зазначалося, домінуючою формою підприємництва є акціонерні товариства — корпорації. Поряд із власниками великого акціонерного капіталу влада в акціонерних товариствах належить вищим управляючим. Свої пости президентів компаній, директорів і членів правління корпорацій вищі управляючі використовують для перетворення на крупних власників акціонерного капіталу. Формально — вони надомні службовці, насправді — належать до класу капіталістів. Керівники найкрупніших корпорацій і банків фактично належать до класу крупних власників. Зосередження у крупних власників соціальної значущості та приборкання ролі вищої управлінської бюрократії — найхарактерніша риса соціальної структури високорозвинутих зарубіжних країн.

І, насамкінець, — бідняки у США. Бідняками офіційно вважають осіб, щорічний дохід яких не перевищує так званої межі бідності. На початку 90-х років цією межею визнано 12 тис. доларів для сім'ї з чотирьох осіб. Рівень доходу визначається так: обчислюється мінімальна вартість харчування, необхідного для підтримки фізичного існування сім'ї з чотирьох осіб; ця сума потім множиться на три, виходячи з того, що вартість харчування (у США) становить одну третину необхідних витрат бідної сім'ї. Дві третини витрачається на житло, одяг, транспорт, медичне обслуговування тощо. Це — стандарт. Передбачені й інші коефіцієнти, якщо йдеться про інший кількісний склад сім'ї. У США офіційно нараховується близько 35 млн осіб, чий прибуток нижче офіційної «межі бідності», і ще 12–14 млн, чий прибуток трохи перевищує цей рівень.

Важлива роль у суспільно-політичному житті країни належить підприємницьким союзам (асоціаціям). Існують вони як на місцевому, так і на загальнонаціональному рівні. Усього їх нараховується понад 40 тисяч. Найбільші з них: Національна асоціація промисловців (НАП — 1895 р.) і Торгова палата (1912 р.). Про характер діяльності цих організацій свідчить їхня структура. На чолі НАП стоїть рада директорів (150–160 осіб), під керівництвом якої діють комітети: зовнішньої політики, економіки, сільського господарства, трудових відносин, національної оборони. У штабах цих комітетів народжуються проекти важливих законів, планів і програм, які реалізуються через органи державної влади. До торгової палати входять 65 тис. фірм і корпорацій. НАП об'єднує близько 75 % усіх промислових компаній США.

Невід'ємним елементом американської політичної системи є лобізм (від англ. — кулуари). Лобізм — це специфічний інститут, з допомогою якого здійснюється могутній вплив приватних і громадських організацій («групи натиску») на процес прийняття рішень органами державної влади з питань внутрішньої та зовнішньої політики. Мета лобізму — добиватися від Конгресу, Білого дому, міністерств і відомств, легіслатур і виконавчих органів штатів ухвалення чи відхилення тих чи інших законодавчих або адміністративних актів.

Для здійснення цієї мети у США існує розвинута матеріальна структура. По-перше, практично всі крупні корпорації, підприємницькі спілки, професійні спілки, різні спеціалізовані організації мають у своєму складі особливі підрозділи, що займаються лобістською діяльністю. Вони можуть нараховувати до кількох сот лобістів у своєму складі. По-друге, зацікавлені групи, насамперед крупні промислово-фінансові, активно користуються послугами найманих лобістів, у ролі яких часто виступають юридичні, пропагандистські та консультативні фірми та їхні провідні співробітники. Існують і спеціальні організації, метою яких є виключно лобістська діяльність.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Конституційне право зарубіжних країн» автора Ріяка на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 19 Основи конституційного права Сполучених Штатів Америки“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

  • За загальною редакцією В. О. Ріяки

  • Вступ

  • Розділ 1 Поняття конституційного право зарубіжних країн

  • Розділ 2 Наука конституційного права

  • Розділ З Конституції зарубіжних країн

  • Розділ 4 Конституційно-правові основи суспільного ладу

  • Розділ 5 Політичні партії і партійні системи

  • Розділ 6 Політичний режим

  • Розділ 7 Конституційно-правовий статус людини і громадянина

  • Розділ 8 Політико-територіольний устрій держави

  • Розділ 9 Вибори і референдум у зарубіжних країнах

  • Розділ 10 Форми правління

  • Розділ 11 Парламент

  • Розділ 12 Глава держави

  • Розділ 13 Уряд

  • Розділ 14 Конституційний контроль у зарубіжних країнах

  • Розділ 15 Судова влада в зарубіжних країнах

  • Розділ 16 Місцеве управління у зарубіжних країнах

  • Розділ 17 Конституційне врегулювання зовнішньої політики зарубіжних країн

  • Розділ 18 Особливості конституційного право, держав-членів Європейського Союзу

  • ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

  • Розділ 19 Основи конституційного права Сполучених Штатів Америки
  • Розділ 20 Основи конституційного право. Федеративної Республіки Німеччина

  • Розділ 21 Основи конституційного права Франції

  • Розділ 22 Основи конституційного право Великобританії

  • Розділ 23 Основи конституційного право. Італії

  • Розділ 24 Основи конституційного права Швейцарії

  • Розділ 25 Основи конституційного право Канади

  • Розділ 26 Основи конституційного право Російської Федерації

  • Розділ 27 Основи конституційного право Польщі

  • Розділ 28 Основи конституційного право Болгарії

  • Розділ 29 Основи конституційного право. Китайської Народної Республіки

  • Розділ 30 Основи конституційного право Японії

  • Розділ 31 Основи конституційного право Бразилії

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи