Розділ «2. Підстави постановлення судом виправдувального вироку»

Під не встановленням події злочину як підставою виправдання, на нашу думку, слід розуміти відсутність, не існування самої події злочину, що становить предмет даної справи, взагалі, відсутність події, про яку йдеться в даній справі.

Наприклад, коли у справі про вбивство встановлюється, що особа, яка за припущенням була убитою, виявилася живою, це означає, що подія взагалі не мала місця. Коли ж усі обставини справи свідчать, що смерть є не результатом вбивства, а наслідком серцевого нападу, факт смерті, тобто подія взагалі, є, але немає події злочину. Те ж саме буває, коли встановлюється, що мало місце самогубство, бо в цьому випадку є подія, але немає події злочину.

Постановлення виправдувального вироку за не встановленням події злочину означає невинність і в кримінальному, і в адміністративному порядку. Воно виключає також будь-яку матеріальну відповідальність перед потерпілим.

Приклад 1: Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.10.2005 р. Г. виправдана за ст. 126 ч. 1 КК України за відсутністю події злочину.

Згідно з вироком суду Г. обвинувачувалася потерпілим Р. в тому,, що 09.12. 2004 вона заподіяла побої Р. і її дії були кваліфіковані по ст. 126 КК України.

Як вказав суд у вироку, доводи Р. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні з таких підстав.

Вироком суду встановлено відсутність події злочину. Мотивуючи своє рішення, суд вказав, що в ході судового слідства встановлено, що Г. є інвалідом 2 групи, страждає захворюваннями серця, задишкою і у зв’язку з цим не може швидко пересуватися, значно нижча за зростом ніж Р., а тому доводи Р. про активні дії по відношенню до нього Г., у тому числі і нанесення нею ударів, викликають сумнів.

16.01.2006 р. колегія суддів палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області розглянула апеляцію Р. і вирок залишила в силі, вказавши, що вирок районного суду ухвалений законно і обґрунтовано[41].

Приклад 2. Вироком Великобурлукського районного суду від 17 лютого 1998 року П. виправдана за відсутністю події злочину.

П. обвинувачувалася в тому, що 10 січня 1998 року приблизно об 11 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, прийшовши в гості до знайомої К, яка проживає в селі К, скориставшись тим, що в будинку нікого не було, таємно викрала годинник , що належав синові К.

Вироком суду встановлено відсутність події злочину. Мотивуючи своє рішення, суд вказав, що в ході судового слідства було встановлено, що годинник з будинку К. не викрадався. Свідок К. підтвердив суду, що знайшов годинник на підлозі під стільцями[42].

Розділ 2.2. Постановлення виправдувального вироку у випадку, коли в діянні підсудного немає складу злочину.

Другою підставою для постановлення виправдувального вироку є відсутність в діянні підсудного складу злочину. Тому точне визначення поняття “склад злочину” має величезне не тільки наукове, але і практичне значення. Правильне розуміння цієї проблеми створює міцну теоретичну базу для зміцнення законності, для напряму всієї діяльності судів, прокуратури, органів досудового слідства на суворе виконання кримінального і кримінально-процесуального закону.

Без правильного, науково обґрунтованого розуміння загальних основ проблеми складу злочину неможливе безпомилкове здійснення правосуддя у кримінальних справах.

При постановленні вироку суд повинен неухильно виходити з вимоги ст.2 КК України про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.

Особа вважається невинною у скоєнні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Стаття 11 КК України зазначає, що:

1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

2. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

У цій чіткій вимозі закону виражена суть поняття складу злочину: сукупність ознак, що характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин.