Розділ «2. Підстави постановлення судом виправдувального вироку»

Частина 4 статті 327 КПК України вказує, що виправдувальний вирок постановляється у випадках:

1) коли не встановлено події злочину,

2) коли в діянні підсудного немає складу злочину,

3) коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Тільки за наявності однієї з цих трьох підстав суд виносить виправдувальний вирок.

Виправдовуючи підсудного за першою підставою, суд констатує відсутність події злочину, що становить предмет даної кримінальної справи. Це означає, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, не мало місця, взагалі не відбулося.

Друга підстава виправдання означає, що дії підсудного не можуть розглядатися як злочин, вони не передбачені як злочин кримінальним законом, в діянні підсудного немає складу злочину.

Виправдувальний вирок за третьою підставою постановляється у випадках, коли, хоча злочинне діяння мало місце, але немає доказів винності підсудного, не доведено, що злочин скоїв підсудний.

Виправдання з будь-якої із цих підстав тягне однакові наслідки: констатацію невинності підсудного і повну його реабілітацію. Юридична сила всіх підстав однакова: у всіх трьох випадках виправдання суд відкидає обвинувачення, визнає підсудного невинним.

Чим викликано встановлення різних підстав виправдувального вироку?

По-перше, найважливішою вимогою щодо законності та обґрунтованості вироку.

Відсутність у вироку конкретної підстави виправдання означає невідповідність вироку закону. Частина 4 ст. 334 КПК України вимагає точної вказівки у вироках мотивів виправдання.

Таким чином, невстановлення підстави виправдання є, по-перше, порушенням кримінально-процесуального закону. По-друге, ненаведення судом точних мотивів виправдання викликає сумнів у правильності вироку.

Визначення точної підстави виправдувального вироку має також значення для правильного вирішення у справі цивільного позову, на що нами вказувалось раніше.

Особливого значення набуває точна вказівка у вироку підстави виправдання для подальшого проведення заходів з розкриття даного злочину і викривання дійсного злочинця.

Так, якщо виправдувальний вирок постановлено в зв’язку з тим, що не встановлена подія злочину або у діянні підсудного немає складу злочину, суд у вироку констатує, що злочин не тільки не вчинено підсудним, але й взагалі він не мав місця, або у діянні підсудного немає складу злочину.

З таких підстав законного і обґрунтованого виправдання всі дії органів досудового слідства у даній справі виключаються.

Висновки суду про недоведеність участі підсудного у скоєнні злочину не завжди означає, що злочин не розкритий, що злочинець не викритий.

Нерідко при розгляді справ, у яких до кримінальної відповідальності притягуються двоє і більше підсудних, суд, постановляючи обвинувальний вирок щодо одних підсудних, одночасно виправдовує інших притягнутих до кримінальної відповідальності за той же злочин. У такому разі злочин розкритий, винні особи викриті і засуджені, хоча відносно деяких притягнутих до кримінальної відповідальності обвинувачення виявилося не доведеним.

Але постановлення виправдувального вироку з таких підстав у багатьох випадках означає, що злочин не розкритий і злочинець не викритий і органи досудового слідства повинні вжити передбачених заходів для встановлення злочинця і розкриття злочину.