Розділ «2. Підстави постановлення судом виправдувального вироку»

Твердження прокурора про те, що суд не дав належної оцінки всім зібраним в справі доказам, а окремі з них не взяв до уваги, також є необґрунтованим і не свідчить про наявність підстав для скасування виправдувального вироку щодо Ч.В. і Ч. М.

Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України в задоволенні касаційного подання прокурора Житомирської області відмовила[44].

Приклад 2: Снятинський районний суд Івано-Франківської області вироком від 25 липня 2002 р. засудив Д. за ч. 2 ст. 364 КК, ч. 1 ст. 212 КК на п’ять років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК з позбавленням права обіймати керівні посади в сільському господарстві строком на один рік і шість місяців. В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Верховний Суд України 17 квітня 2003р. цей вирок суду першої інстанції скасував і закрив справу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КК через відсутність в діях Д. складу злочину.

Як визнав суд першої інстанції, Д, працюючи директором приватного сільськогосподарського підприємства (далі — ПСП) «АгроПокуття», без згоди державної податкової інспекції дав розпорядження про реалізацію на переробку 31 тонни цукрового буряка, який знаходився у податковій заставі.

Кваліфікуючи дії засудженого, суд не вказав, у чому полягало ухилення від сплати податків, якими діями Д. порушив посадові обов’язки, на користь яких осіб використовував своє службове положення, кому заподіяні тяжкі наслідки.

Верховний Суд України під час розгляду справи встановив, що дії Д. не містять ознак злочину.

Унаслідок поверхневого розгляду справи судом не були спростовані пояснення Д. про те, що він здав зібраний урожай на переробку цукровому заводу через необхідність розрахуватися з працівниками ПСП. Розраховуючись з працівниками цукром, отриманим від переробки буряка, Д. погасив заборгованість з виплати заробітної плати, тобто діяв на користь підприємства[45].

Виправдання з цієї підстави, перш за все, перебуває у прямому зв’язку з юридичним формулюванням обвинувачення.

Постановляючи виправдувальний вирок за відсутністю в діях підсудного складу злочину, суд визнає, що хоча дії підсудним і вчинені, але вони не можуть розглядатися як злочин, оскільки вони не передбачені законом як злочин.

Приклад 1: К. було пред’явлено обвинувачення в тому, що він 22.10.2003 року незаконно, без передбаченого законом дозволу, в житловій квартирі смт. Розівка Розівськогорайону Запорізької області, умисно, незаконно зберігав бездимний мисливський порох «Сокіл» загальною масою 136 грам і димний мисливський порох марки «Білий ведмідь» загальною масою 165 грам, а всього зберігав вибухову речовину метальної дії загальною вагою 301 грам.

Дії К. органами досудового слідства були кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України.

Вироком Розівського районного суду від 13.08.2004 року К. був виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.

Як встановив суд, К. з 1991 року є мисливцем, має мисливський білет і посвідчення мисливця. У належному порядку отримав дозвіл на придбання, носіння і зберігання вогнепальної зброї і мисливської рушниці. Спеціального дозволу для придбання пороху закон не передбачає[46].

На відміну від не встановлення події злочину, коли виключається і будь-яка інша відповідальність особи, при виправданні за відсутністю складу злочину можлива відповідальність цивільна, адміністративна, моральна, оскільки дії, не будучи злочинними, можуть бути неправомірними, заслуговують на осуд не як злочин, а як антигромадський, аморальний проступок, адміністративне правопорушення тощо.

Приклад 1. Вироком Золочівськогорайонного суду від 15 березня 1999р. Т. за ч. 1 ст. 81 КК України виправданий за відсутністю в його діянні складу злочину. Цим же вироком на підставі ст. 51 КпАП з Т. стягнено адміністративний штраф у розмірі 50 грн.

Т. обвинувачувався в тому, що впродовж січня 1999 р, маючи вільний доступ до вуглекислотного цеху Івашківського спиртзаводу, таємно викрав браковані та непридатні до ремонту латунні вентилі (брухт) вагою 137 кг на суму 164 гр. 40 коп. Вартість брухту латуні була визначена на підставі довідки АТ «Харьківцвітмет», тобто за ціною, за якою це підприємство приймає кольоровий метал.

Обґрунтовуючи виправдувальний вирок, суд вказав на те, що органами дізнання неправильно встановлена вартість викраденого брухту металу, що такий коштує не 164 грн. 40 коп., а 45 грн. 21 коп. При цьому суд послався на довідку Івашківського спиртзаводу, згідно з якою станом на 15 лютого 1999 р. вартість брухту латуні, відповідно до даних складського і бухгалтерського обліку, складає 33 коп. за один кілограм, у зв’язку з чим спиртзаводу завдано збитків на суму 45 грн. 21 коп.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. (з подальшими змінами) «Про порядок визначення розміру збитків від розкрадань, недостач, знищення матеріальних цінностей» збиток визначається за балансовою вартістю, у той час як органи дізнання визначили його з урахуванням упущеної заводом вигоди.

Суд послався також на те, що з урахуванням встановленого розміру збитку (45 грн. 21 коп.) дії Т. підпадають під ознаки ст. 51 КпАП як адміністративне правопорушення, тому його дії неправильно кваліфіковані як кримінально-каране діяння, і за ч. 1 ст. 81 КК України він підлягає виправданню за відсутністю складу злочину.