Розділ «2. Підстави постановлення судом виправдувального вироку»

“Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлена подія злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину”.

Найважливішою та основною ознакою цієї підстави виправдання, як і виправдання за невстановленням події злочину і за відсутністю складу злочину, є категоричність його наслідків: констатація невинності підсудного і його повна реабілітація.

Особливістю цієї підстави є те, що судом встановлено факт скоєння злочину з одночасним встановленням непричетності підсудного до цього злочину, так як не доведена участь підсудного у вчиненні злочину.

Не варто шукати якісь інші особливості при виправданні за недоведеністю участі підсудного у скоєнні злочину (у розумінні змісту та суті виправдання), бо такі пошуки можуть привести до неправильного висновку про існування в праві якогось неповноцінного виправдання, про можливість залишення підсудного в підозрі за наявності виправдувального вироку.

Але недоведена участь підсудного у вчиненні злочину, як підстава виправдувального вироку, не завжди спричиняє продовження пошуків істини. Так, коли суд у груповій справі виправдовує одного з підсудних за недоведеністю участі в скоєнні даного злочину, стосовно ж інших постановляє обвинувальний вирок, істина судом знайдена як щодо виправданого, так і взагалі у справі, і, отже, подальший пошук істини не потрібен. У цих випадках провадження у кримінальній справі знаходить завершення у вироку.

Правильним є таке положення. Виправдання, зважаючи на недоведеність участі підсудного у скоєнні злочину, у всіх випадках постановлення законного і обґрунтованого вироку означає встановлення істини стосовно виправданого, і щодо нього провадження у справі завершується. Але в одних випадках воно завершується повністю у всій справі, а в інших — продовжується для виявлення інших осіб, винних у скоєнні того злочину, по обвинуваченню в якому підсудний був виправданий.

Як і в решті випадків виправдання, при виправданні за недоведеністю участі підсудного істина встановлюється конкретно, з констатацією в цьому випадку того, що підсудний злочин не скоїв, цей злочин вчинила інша особа. Недоведеність участі підсудного у скоєнні злочину, як підстава виправдання, є встановлення об’єктивної істини щодо невинної особи, підданої суду, іноді з вказівкою того, що пошуки істини повинні продовжуватися для розкриття злочину, для виявлення злочинця.

Ні за яких обставин не слід розглядати виправдання з мотиву недоведеності участі підсудного у вчиненні злочину як якесь неповне виправдання, викликане неможливістю добути необхідні докази, а тому, нібито, залишає на підсудному підозру. При виправданні ... суд визнає підсудного невинним, і обвинувачення з нього знімається повністю[52].

У всіх випадках виправдувальний вирок означає позитивне посвідчення невинності підсудного. Саме тому, згідно з кримінально-процесуальним законом, внесення у виправдувальний вирок формулювань, що ставлять під сумнів невинність виправданого, не допускається. Якщо у виправдувальному вироку невинність не засвідчується позитивно, вирок не може вважатися законним, обґрунтованим.

Приклад: Вироком Херсонського обласного суду від 15 травня 2001 р. М. виправдано за ч. 3 ст. 168 КК за недоведеністю вини у скоєнні злочину.

Органами досудового слідства М. Було пред’явлено обвинувачення в тому, що він, працюючи заступником начальника метрологічної служби ВАТ «Енергозабезпечуюча компанія «Херсонобленерго» і будучи посадовою особою, 20 вересня 1999 р. вимагав від Ф. у вигляді хабара 500 доларів США і отримав частину — 400 доларів — за сприяння у виконанні договірних зобов’язань перед Херсонським заводом скло- виробів, а саме: надання в короткі терміни технічних умов на монтаж і встановлення електролічильників і складанні акта введення їх в експлуатацію.

На вирок прокурором було внесено касаційне подання, в якому піднімалося питання про скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування і наголошувалося, що М. виправданий безпідставно, в справі допущена важлива неповнота і однобічність дослідження всіх її обставин, не з’ясована можливість притягнення М. до кримінальної відповідальності за статтями 165, 143 КК.

Перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що воно підлягає задоволенню по таких підставах.

Органи досудового слідства на підтвердження винності М. послалися на такі докази.

На свідчення свідка Ф., який пояснив, що М. вимагав від нього у вигляді хабара 500 доларів за видачу технічних умов на монтаж і встановлення електролічильників, і він 20 вересня 1999 р. в коридорі будівлі Херсонобленерго передав йому 400 доларів, заздалегідь заявивши про це працівникам СБУ, які позначили гроші спеціальною фарбою.

На свідчення свідків Д. і Ч., які засвідчили, що вони були понятими при позначенні працівниками СБУ за допомогою спеціальної фарби 400 доларів, і що Ф. повинен був передати їх М. як хабар. У їх присутності працівники СБУ провели також обшук в кабінеті М., а потім в приміщенні будівлі, де і було знайдено 400 доларів, загорнуті в папір. При просвічуванні спеціальною лампою долари світилися яскравим жовтим кольором, долоні М. також відсвічували таким же кольором.

Аналогічні свідчення дали свідки П. і Ж., працівники СБУ, які проводили обшук.

За даними протоколів огляду у вказаному складі було знайдено 400 доларів, загорнуті в аркуш паперу, на якому є записи. Останні, як пояснив М, виконано ним.

Згідно з висновком фізико-хімічної експертизи, на змивах з рук М. і на доларах виявлені ідентичні сліди люмінофора.

Відповідно до обвинувального висновку аудіозапис розмови між Ф. і М. свідчить про те, що останній вимагав від Ф. передачі 500 доларів за виконання певних угод і зобов’язань.