Розділ 3. Судова практика з питань множинності злочинів

Призначення додаткових покарань лише за сукупністю злочинів є неприпустимим

Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 19 березня 1998 р. // РВСУ. — 1999. — С. 75–76.

Коли після винесення вироку буде встановлено, що засуджений винний ще й в іншому злочині, вчиненому ним до винесення вироку в першій справі, суд повинен призначити покарання за правилами ч. 3 ст. 42 КК України[441] — за сукупністю злочинів, а не ст. 43 КК[442]

Ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 6 січня 1998 р. // РВСУ — 1999. — С. 79.

При застосуванні на підставі ст. 42 КК України[443] принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим поглинення обов'язкової додаткової міри покарання без застосування ст. 44 КК[444] є неприпустимим

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 квітня 2001 р. // ВВСУ. — 2001. — № 3. — С. 6–7.

Суд безпідставно застосував ч. 3 ст. 42 і ст. 43 КК[445], що стало підставою для розгляду справи Верховним Судом України в порядку виключного провадження

Ухвала спільного засідання Судової палати з кримінальних справ і Військової палати Верховного Суду України // ВВСУ. — 2001. — № 5. — С. 13–14.

У випадку, коли особа, щодо якої було застосовано відстрочку виконання вироку або умовне засудження, до постановлення вироку в першій справі вчинила інший злочин, за що її засуджено до покарання, яке належить відбувати реально, застосування принципів частковою чи повного складання призначених покарань на підставі ч. 3 ст. 42 КК України[446] не допускається і кожен вирок виконується самостійно

Ухвала спільного засідання суддів Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від 24 січня 2003 р. // ВВСУ. — 2003. — № 1. — С. 28–29.

Невиконання вироку протягом тривалого часу безпідставно визнано ухиленням засудженого від відбування виправних робіт і підставою для призначення покарання за сукупністю вироків

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 лютого 2003 р. // ВВСУ. — 2003. — № 5. — С. 20.

Коли особа, щодо якої були застосовані відстрочка виконання вироку або умовне засудження, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, кожний вирок виконується самостійно

Ухвала колеги суддів Судової палити у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2002 р. // РВСУ. — 2004. — С. 107–108.

Щодо особи, яка підлягала звільненню за амністією віл частини покарання, не відбутої за попереднім вироком, безпідставно застосовано ст. 43 КК України 1960 р.[447] при вирішенні питання про призначення покарання за новим вироком

Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колеги Верховного Суду України від 22 листопада 2002 р. // РВСУ — 2004. — С. 110–112.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно

Ухвала колегії суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України від 14 травня 2002 р. // РВСУ. — 2004. — С. 112–113.

Коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, до постановлення вироку в першій справі вчинила інший злочин, за який вона засуджена до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається.

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2003 р. // ВВСУ. — 2004. — С. 12–13.