Розділ 3. Судова практика з питань множинності злочинів

Міра покарання за сукупністю не може перевищувати п’ятнадцяти років позбавлення волі, при умові, що один із злочинів передбачає такс покарання

Ухвала від 7 грудня 1960р. за справою Соляника і Черкасова // Радянське право[427]. — 1961. — № 1. — С. 142–143.

Ухвала народного суду скасована в зв'язку з тим, що останній, визначаючи остаточне покарання особі, яка вчинила два злочини, вийшов за межі покарання, встановленого статтею закону, що передбачає більш суворе покарання

Ухвали від 28 лютого 1963 р. за справою Даньшина // Рад право. — 1963. — № 4. — С. 123.

Коли після винесення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до винесення вироку в першій справі, то суд при остаточному визначенні покарання за сукупністю злочинів не може призначити до відбуття покарання менше призначеного за першим або другим вироком

Ухвала від 16 січня 1969 р. // Рад. Право. — 1969. — № 4. — С. 97–98.

Якщо після винесення вироку засуджений до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, за який йому була визначена максимальна міра покарання, встановлена для даного виду, суд відповідно до ст. 43 КК УРСР[428] повинен застосувати принцип складання покарань, а не поглинення; у додатковій ухвалі суд не має права вносити виправлення, які змінюють вирок

Ухвала від 3 березня 1970 р. // Рад. право. — 1970. — № 6. — С. 105–106.

У резолютивній частині вироку повинно бути вказано вид і розмір не лише основного, але й додаткового покарання, призначеного засудженому за кожний злочин, визнаний доведеним, а також основне і додаткове покарання, яке засуджений повинен відбувати за сукупністю злочинів

Ухвала від Ухвала від 22 грудня 1970 р. // Рад. Право. — 1971. — № 2. — С. 107.

При засудженні винного за вчинення кількох злочинів, передбачених різними статтями Кримінального кодексу, міра покарання — як основна, так і додаткова — має визначатися за кожною із статей Кримінального кодексу

Ухвала від 21 серпня 1975 р. // Рад. Право. — 1975. — № 12. — С. 88.

Призначення покарання за сукупністю кількох вироків застосовується лише в разі, коли другий злочин вчинено після винесення вироку по першій справі

Ухвала від 17 лютого 1977 р. // Рад. право. — 1977. — № 7. — С. 98–99.

Додаткове покарання, в тому числі й передбачене ст. 31 КК УРСР[429], не може бути призначено за сукупністю злочинів, якщо воно не призначено хоча б за один із злочинів, що входять у сукупність

Постанова Пленуму від 11 травня 1979р. // Рад. Право. — 1979. — № 10. — С. 90.

Коли після винесення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до винесення вироку в першій справі, покарання призначається за сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 42 КК УРСР[430].

Суд при розгляді справи в касаційному порядку може пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин, але не вправі посилити покарання, а так само застосувати закон про більш тяжкий злочин.

Ухвала від 12 червня 1980 р. // Рад. право. — 1980. — № 10. — С. 76.

Додаткові покарання, у тому числі передбачене ст. 31 КК УРСР[431], не можуть бути визначеними за сукупністю злочинів, якщо їх не призначено окремо за кожний із злочинів