Розділ «Глава XI Інші питання системного тлумачення»

§ 92. Використання системного тлумачення для з’ясування змісту нормативних положень

Системне тлумачення слід використовувати з метою з’ясування змісту недостатньо чітких нормативних положень і положень, при формулюванні яких правотворчий орган припустився помилки.

1. У логічно нестрогих визначеннях понять окремих видів договорів, що наводяться у Цивільному і Господарському кодексах, ми помічаємо, що законодавець використовує різні формулювання. В одних випадках вказується на те, що сторони «зобов’язуються» вчинити певні дії. Такі формулювання використовуються, зокрема у:

1) ч. 1 ст. 698 ЦК («за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його»);

2) ч. 1 ст. 712 ЦК («за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму»);

3) ч. 1 ст. 713 ЦК («за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору»);

4) ч. 1 ст. 715 ЦК [14] («за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар»);

5) ч. 1 ст. 837 ЦК («за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу»).

В інших випадках вказується на дії, які «вчиняє» одна із сторін договору відповідного виду, і на дії, які інша сторона «зобов’язується здійснити». Такі формулювання використовуються у:

1) ч. 1 ст. 731 ЦК («за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі»);

2) ст. 744 ЦК («за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно»);

3) ч. 1 ст. 1029 ЦК («за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача)»);

4) ч. 1 ст. 1046 ЦК («за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості»).

Ще один варіант законодавчих формулювань являє собою альтернативу, передбачає вчинення стороною договору певної дії чи прийняття нею зобов’язання їх вчинити при тому, що інша сторона приймає на себе зустрічне зобов’язання. Такі формулювання використовуються при визначенні понять наступних договорів:

1) купівлі-продажу: «за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму» (ч. 1 ст. 655 ЦК);

2) найму (оренди): «за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк» (ч. 1 ст. 759 ЦК);

3) прокату: «за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов’язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк) (ч. 1 ст. 787 ЦК);

4) найму житла: «за договором найму (оренди) житла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату» (ч. 1 ст. 810 ЦК);

5) факторингу: «за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)» (ч. 1 ст. 1077 ЦК).

Наступний варіант законодавчих визначень певних договорів полягає у зазначенні на те, до чого сторони зобов’язуються, але при цьому побічно вказується і на дії, за умови здійснення яких відповідна сторона зобов’язується: