Розділ 2. Поняття системного тлумачення кримінального закону

Такої ж позиції дотримувався і О. Черданцев, який зауважує, що та чи інша множинність об'єктів може бути визнана системою лише за наявності системоутворюючих зв'язків. Право має основні системоутворюючі зв'язки, які характерні тільки для нього.

Видається, що у застосуванні до системи права такими системоутворюючими зв'язками є: генетичні, структурні (зв'язки побудови), субординації, координації (взаємодії), управління[220]. Водночас О. Черданцев останні три види відносить до зв'язків функціональних, позаяк вони є результатом функціональної диференціації норм права[221].

Побудова у цьому разі розуміється як взаємне розташування частин чого-небудь (структура, будова)[222], під координацією — узгодженість рухів, дій (погодження, відповідність, установлення взаємозв'язку, контакту в діяльності людей, між діями, поняттями тощо)[223], під взаємодією — співдія, збіг (взаємний зв'язок між предметами у дії, а також погоджена дія між ким-, чим-небудь)[224], управління — спрямування діяльності, роботи кого-, чого-небудь (перебування на чолі когось, чогось, керування)[225].

Проте з цього приводу існують й інші судження науковців. Наприклад, як зауважує Д. Гончаров, утворюють систему не зв'язки, а її елементи[226]. Науковець акцентує на те, що О. Черданцев невдало використовує термін «системоутворюючі» для позначення окремих видів зв'язків у праві. Деякі дослідники також стверджують існування саме системних зв'язків, під якими розуміють внутрішні зв'язки кримінального закону або внутрішні зв'язки законодавства[227]. Ми ж підтримуємо думку А. Фєдосєєва, який зауважив, що під елементами у філософії розуміють будь-які явища, процеси, а також їх властивості і відносини, які перебувають у якому-небудь зв'язку. Кожному явищу властиві внутрішні елементи, що його утворюють, і відповідний спосіб їх зв'язку між собою, відповідна структура їх співвідношення[228]. Н. Оніщенко відносить до загальних ознак будь-яких систем (отже, вони мають бути характерними для всіх систем) серед інших: існування структурних елементів; наявність системоутворюючих зв'язків між елементами[229]. Отже, під час системного способу тлумачення мають значення елементи системи кримінального закону і системоутворюючі зв'язки між цими елементами. Також слід належну увагу приділити системним зв'язкам кримінального закону у системі законодавства.

Як зазначають філософи, зв'язок — це специфічні відносини, за яких наявність (відсутність) чи зміна одних об'єктів є умовою наявності (відсутності) або зміни інших об'єктів. Відповідно до логіки і семіотики встановлення зв'язку як і поділ є однією з основних операцій нашого розуму. Якщо між предметом А і предметом В встановлено певний зв'язок, то говорять, що А пов'язане із В; якщо А не може бути пов'язане із В, то говорять, що А є стороннім щодо певного виду зв'язку з В або способи їх зв'язку не прослідковуються[230]. Зв'язок — це взаємна обумовленість існування явищ, які розділені в просторі і (або) в часі. У разі виявлення стійких, необхідних зв'язків починається людське пізнання, а основою науки є аналіз причини та наслідку[231].

З огляду на вказане видається доцільним виокремлення таких істотних ознак системного тлумачення кримінального закону:

1) ґрунтується на врахуванні зв'язків кримінального закону, які стали основою системи кримінального закону,

2) ґрунтується на врахуванні зв'язків кримінального закону як підсистеми системи законодавства.

Оскільки назва предмета має бути інформативною, вважаємо за необхідне називати перші зв'язки кримінального закону системоутворюючими, а інші системними.

Проаналізовані нами джерела щодо тлумачення системи законодавства чи тлумачення окремих нормативно-правових актів дають підставу зробити висновок, що ґрунтовним дослідженням щодо визначення певних категорій зв'язків слід завдячувати вченим-філософам.

Зокрема Є. Юдін запропонував як варіант класифікації зв'язків таку схему:

1) зв'язки взаємодії, серед яких можна розрізнити зв'язки властивостей і зв'язки об'єктів. Як особливий вид зв'язків взаємодії вирізняються зв'язки між соціальними системами;

2) зв'язки породження або генетичні, коли один об'єкт зумовлює до життя іншого;

3) зв'язки перетворення, серед яких розрізняють: а) зв'язки перетворення, які реалізуються через визначений об'єкт, забезпечуючий це перетворення, і б) зв'язки перетворення, які реалізуються шляхом безпосередньої взаємодії двох чи більше об'єктів, в процесі якої і завдяки якій ці об'єкти окремо чи сукупно змінюють один стан в інший;

4) зв'язки побудови (інша назва структурні). Природа цих зв'язків розкривається на прикладі хімічних зв'язків;

5) зв'язки функціонування, які забезпечують реальну життєдіяльність об'єкта і його роботу, якщо йдеться про технічну систему;

6) зв'язки розвитку, які можна розглядати як модифікацію функціональних, проте з урахуванням того, що процес розвитку відмінний від простої зміни певного стану;

7) зв'язки управління, які залежно від їх конкретного виду можуть утворювати різновид або функціональних зв'язків, або зв'язків розвитку[232].

Щодо цієї схеми класифікації можемо зробити зауваження, що деякі із зв'язків, наведених Є. Юдіним, характерні для систем кібернетики, біології, хімії та інших наук і пояснюються саме на взаємодіях у цих системах.

Найтиповіші правові зв'язки, які слід враховувати у процесі з'ясування норм права, розглянув Ю. Власов. Він установив, що О. Піголкін оперує поняттям «близька за змістом норма», яка може уточнювати, доповнювати норму права, що тлумачиться, розширювати її обсяг, та поняттям «віддаленого опосередкованого зв'язку». Цими ж поняттями оперував і Є. Васьковський. Найближчими зв'язками, на його думку, є поєднані норми, які входять до складу одного нормативного акта; віддаленими — норми різних нормативних актів. В основному, на думку Ю. Власова, йдеться про структурні зв'язки. Їх виокремлюють відповідно до систематики законодавства, а саме: зв'язки норм, які містяться в одній статті, нормативному акті, розділі, главі кодифікованого акта, в різних розділах, главах нормативних актів, в різних нормативних актах, ухвалених одним державним органом або різними державними органами, та системі права, тобто зв'язки норм одного інституту, різних інститутів, але однієї галузі, різних галузей[233].