Розділ 2. Поняття системного тлумачення кримінального закону

Висловлюються і нові позиції щодо визначення такого поняття, зокрема М. Молибога визначає тлумачення норм права як спеціальну діяльність інтелектуально-вольового та консеквентивного (логічного) характеру офіційних і неофіційних суб'єктів суспільних відносин (органів держави, їх посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян) з метою встановлення змісту норми права, розкриття вираженої в ній волі соціальних сил, що перебувають при владі[207].

Проаналізувавши такі визначення поняття тлумачення, вважаємо за необхідне виокремити такі істотні ознаки системного тлумачення кримінального закону, які його характеризують як вид родового поняття тлумачення та тлумачення кримінального закону:

1) це інтелектуально-вольова діяльність;

2) що здійснюється відповідними суб'єктами тлумачення;

3) щодо з'ясування (усвідомлення) смислу кримінального закону;

4) щодо роз'яснення смислу кримінального закону.

Оскільки проблема тлумачення не є предметом нашого дослідження, не будемо детально описувати окремі ознаки, а лише закцентуємо на деяких. Зокрема слід зауважити, що роз'яснення смислу кримінального закону є обов'язковою ознакою тоді, коли суб'єкт тлумачення з'ясував смисл кримінального закону та пояснює його іншим особам (комусь конкретному або всьому загалу).

До неістотних ознак системного тлумачення кримінального закону можна віднести такі:

1) роз'яснення смислу кримінального закону;

2) результат тлумачення у вигляді прийняття акта правозастосування.

Роз'яснення смислу кримінального закону не є обов'язковим тоді, коли тлумачення приписів кримінального закону здійснюється суб'єктом тлумачення для себе (наприклад, під час доктринального тлумачення). Як зауважує М. Дурманов, тлумачення закону під час його застосування відрізняється тим, що воно знаходить негайну практичну реалізацію. Напевно тому тлумачення так часто пов'язують із застосуванням закону. Проте нерідко простежується тлумачення кримінального закону або кримінально-правової норми не у зв'язку із їх застосуванням[208]. Тоді, відповідно, наявність результату у вигляді акта правозастосування необов'язкова. У разі ж існування таких актів формою їх вираження є постанови, розпорядження, вказівки, інструкції та офіційні роз'яснення компетентних державних органів, а також вироки, рішення, ухвали судових органів, рішення адміністративних органів[209].

Інші істотні ознаки системного тлумачення кримінального закону слід відібрати з положень про те, що кримінальний закон — це система та водночас підсистема більшої системи — системи законодавства.

Оскільки основні теорії щодо визначення системи та її ознак окреслено у попередньому розділі, далі абстрагуємось від ознак системи кримінального закону.

Як може відбуватися отримання інформації ззовні для такої системи, як кримінальний закон? На нашу думку, найбільш виражений вплив на кримінальний закон здійснюється через наявні зв'язки між ним як простою системою та більш складною системою — системою законодавства.

Дослідження питань зв'язків кримінального закону та зв'язків системи законодавства не є новим для науки кримінального права. Відтак окремі питання у цьому напрямку вивчали О. Бастрикіна, А. Васільєв, Ю. Власов, Д. Гончаров, Н. Оніщенко, А. Федосєєв, О. Черданцев та інші.

Загалом науковці зауважують на існування та визначення системних зв'язків у широкому смислі[210], безумовну наявність із системними зв'язками й елементів системи[211]. Водночас окремі науковці говорять і про системоутворюючі фактори та зв'язки і передбачають наявність тих і інших[212].

Наприклад, О. Бастрикіна в дисертаційному дослідженні «Системоутворюючі зв'язки внутрішнього змісту права» називає параграф «Поняття системоутворюючих факторів» і роз'яснює, що системоутворюючими факторами можуть бути всі ті сили, причини, обставини, які обумовлюють структуру права, призводять до формування та розвитку її підрозділів[213]. Незрозумілим у визначенні науковця є узагальнення «всі ті сили» і те, що вкладено у його зміст.

Інші дослідники зауважують на необхідність позначення терміном «системоутворюючі зв'язки» лише генетичних зв'язків системи, розуміючи під ними зв'язки, які виникають не лише в процесі формування, але й розвитку тієї чи іншої системи[214].

Слід зауважити, що у інформаційно-довідковій літературі роз'яснено, що під фактором слід розуміти умову, рушійну силу будь-якого процесу, явища; чинник[215], а під зв'язком — співвідношення між різними явищами чи предметами, засновані на взаємозалежності і взаємообумовленості[216]. Тому вважаємо, що стосовно системи кримінального закону слід зосереджуватись саме на встановленні зв'язків. Тим паче, що системний підхід — це такий ракурс досліджень, який передбачає розгляд об'єкта як складного, багатоаспектного явища, котре складається з елементів, зв'язки між якими утворюють його відносно незмінну структуру і забезпечують його цілісність[217].

Оскільки зв'язок, цілісність та обумовлена ними стійка структура — це ознаки будь-якої системи[218], то найбільше навантаження в понятті «система» припадає саме на зв'язки[219], довкола цього поняття значною мірою групується вся проблематика, характерна для системного підходу.