Розділ 1. Загальні засади дослідження. проблеми системного способу тлумачення кримінального закону

Заборона на системне тлумачення лише вносила неясності під час правозастосування, адже його використання закладено на інтуїтивному рівні правозастосувачами і науковцями.

Тлумачення положень кримінального закону через його системні зв'язки є природнім, проте потребує належного рівня підготовки, а також формулювання і закріплення правил такого тлумачення з метою недопущення зловживань та усунення можливих суперечностей, які можуть виникати.

З огляду на окреслене у підрозділі варто зауважити на таке:

— рекомендації, висловлені ще глоссаторами під час системного тлумачення окремих законів, залишаються актуальними у відповідній інтерпретації й сьогодні щодо кримінального закону і повинні активно використовуватись правозастосувачами (системне тлумачення недоцільне для використання у разі зрозумілості тексту — не можна допускати двоякого трактування положень кримінального закону; у разі сумнівів під час тлумачення кримінального закону краще дотримуватися слів закону; у разі виникнення двозначності під час системного тлумачення слід ухвалювати те рішення, яке найбільш відповідає змісту кримінального закону);

— не слід надавати особливої ваги доктринальному тлумаченню, адже воно зазвичай є особистою думкою науковців і не завжди відображає дійсний зміст статті кримінального закону. Доктринальне тлумачення слід використовувати, проте використовувати його необхідно із обережністю, історичний досвід багатьох країн доводить можливість виникнення суперечностей між дійсним змістом тексту закону та його неофіційним тлумаченням;

— системне тлумачення кримінального закону існувало завжди і не залежало від того чи визнавали його, чи заперечували. Що простіший (зрозуміліший) текст кримінального закону, то меншою була потреба у його системному тлумаченні. Проте із ускладненням суспільних відносин, збільшенням кількості можливих протиправних діянь обсяг кримінального закону та зміст його статей кардинально змінювався. Викласти всі необхідні положення у тексті однієї статті стало неможливим та й недоцільним, під час укладення кримінального закону почали активно використовувати його зв'язки усередині самого кримінального закону і кримінального закону із системою законодавства. На початках формування кримінального закону потреби у викладенні та закріплення правил тлумачення із використанням таких зв'язків не було, проте теперішній рівень кримінального закону зобов'язує до формулювання таких правил та дослідження системного тлумачення кримінального закону загалом, врахування під час досліджень негативного історичного досвіду з приводу зловживань таким тлумаченням.

1.2. Стан дослідження питання про системне тлумачення в юридичній літературі

Питанням тлумачення права та тлумачення норм права приділено значну увагу теоретиками права у радянський період. До таких науковців можемо віднести Н. Вопленка, який присвятив своє дослідження офіційному тлумаченню норм права, Я. Брайніна та Н. Дурманова, які досліджували тлумачення кримінального закону в окремих розділах своїх праць, А. Піголкіна, який зосередився на дослідженні тлумачення нормативних актів в СРСР, О. Черданцева, предметом дослідження якого стало тлумачення радянського права, О. Шляпочникова, який досліджував тлумачення радянського кримінального закону, М. Шаргородського та інших.

Зокрема щодо адміністративного права такі дослідження здійснював А. Корєнєв. Традицію дослідження таких загальнотеоретичних питань підтримали і науковці України, зокрема Ю. Власов, П. Волвенко, С. Лисенков, Д. Михайлович, П. Рабінович та інші.

Фактично у кожному дослідженні значну увагу приділяють тлумаченню тих чи інших кримінально-правових понять із застосуванням окремих способів тлумачення або їх комплексу. Загалом науковці не визначають яким саме способом тлумачення користуються під час тлумачення, а більше зосереджуються на видах тлумачення і застосовують їх із іншими мисленнєвими операціями та законами формальної логіки.

Зокрема такі дослідження здійснювали українські та російські науковці, а саме: Д. Азаров, П. Андрушко, О. Бєлокуров, Е. Березіна, П. Берзін, Є. Благов, А. Бобильов, В. Бояров, В. Грищук, О. Дудоров, Б. Єбзєєв, Н. Єфімова, А. Заєць, О. Кадикало, А. Кібальнік, В. Костюк, П. Люблінський, О. Майстренко, Л. Матвєєва, В. Миронова, А. Музика, І. Паньонко, Т. Подорожна, С. Селіванов, В. Смородинський, Б. Телефанко, В. Тихий, З. Тростюк, Є. Фесенко, М. Хавронюк, В. Шаповалов, С. Шапченко, Г. Шмельова, А. Шульга, Р. Янович та багато інших.

Щодо тлумачення закону, то у деяких зарубіжних країнах ставили за мету дослідження такої тематики, зокрема у 2003 році у республіці Казахстан відбувся захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Є. Абдрасулова на тему «Тлумачення закону і норм конституції». Належної уваги заслуговують і дослідження російського науковця О. Бойка.

Окремі науковці вивчали проблеми безсистемності кримінально-правового регулювання[55] та ознаки несистемності кримінального закону[56].

Крім цього, можна виокремити дослідження у сфері тлумачення права або нормативно-правових актів, які здійснювались щодо певних його видів, наприклад, доктринального тлумачення — Д. Басангов, О. Костенко, В. Навроцький, Г. Надьожин, Л. Панова, О. Панчак, І. Спасибо-Фатєєва, офіційного тлумачення — Д. Михайлович, Є. Мірошніков, П. Рабінович, А. Селіванов, М. Цвік та інші.

Щодо дослідження способів тлумачення права чи тлумачення закону (або нормативно-правового акта), то дослідження у цій сфері здійснювали Ю. Бондар, Ю. Власов, П. Люблінський, Ю. Тодика, цільового тлумачення — Є. Садкова, філологічного тлумачення — Ю. Ващенко, граматичного тлумачення — М. Кострова, юридико-лінгвістичного тлумачення — Л. Чулінда.

У зв'язку з близькістю досліджуваної тематики нас зацікавило дослідження російського науковця М. Дворнікова, яке здійснювалось у галузі системного тлумачення норм права.

Окрім вже вказаних українських науковців, слід взяти до уваги й інші дослідження, що проводились на теренах нашої держави і більшою чи меншою мірою вивчали тлумачення.

Наприклад, у 2000 році відбувся захист дисертаційного дослідження В. Власовим на тему «Проблеми тлумачення норм права»[57], у 2002 році — С. Федиком на тему «Особливості тлумачення юридичних норм щодо прав людини (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України)»[58], у 2003 році — Д. Михайловичем на тему «Офіційне тлумачення закону»[59], у 2004 році — Г. Христовою на тему «Юридична природа актів Конституційного Суду України»[60] та З. Юдіним на тему «Тлумачення договору»[61], у 2005 році — Л. Матвєєвою на тему «Юридична природа та місце офіційних інтерпретаційних актів у правовій системі України»[62], у 2006 році — П. Волвенком на тему «Діяльність Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції України: теоретичний аспект»[63], у 2007 році — М. Гнатюк на тему «Правозастосування та його місце в процесі реалізації права»[64], у 2008 році — К. Брилем на тему «Правозастосовний акт як особливий вид індивідуальних правових актів»[65] та Т. Дудаш на тему «Праворозуміння: герменевтичне дослідження»[66].

Слід зазначити також дисертаційні дослідження, які безпосередньо близькі до обраної автором тематики дослідження або мають теоретичне та практичне значення у цій галузі, а саме: дослідження Б. Ганьби на тему «Системний підхід та його застосування в дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави» у 2001 році[67], Л. Чулінди на тему «Юридико-лінгвістичне тлумачення текстів нормативно-правових актів» у 2003 році[68], Р. Тополевського на тему «Системні зв'язки юридичних джерел права» у 2004 році[69].

Зараз над дисертаційними дослідженнями у сфері тлумачення права та тлумачення норм права (чи закону) або ж системного підходу працюють В. Ватаманюк («Судове тлумачення і правотворення: питання теорії та практики»), Н. Галушко («Системний підхід у загальній теорії права»), В. Гончаров («Офіційне тлумачення юридичних норм як засіб встановлення і трансформації їх змісту»), А. Заєць («Тлумачення (інтерпретація) правових норм: проблеми теорії і практики»), Є. Звєрєв («Тлумачення міжнародних договорів національними судами: європейський досвід та українська практика»), А. Зубенко («Акти тлумачення норм права в системі правових актів»), Я. Єрьомін («Юридична герменевтика в Україні (питання загальної теорії)»), В. Малента («Неофіційне тлумачення норм права»), З. Опотяк («Тлумачення конституційно-правових норм у країнах Європейського союзу та Україні»), В. Остапець («Системний підхід до пізнання правових явищ»), С. Прийма («Принципи тлумачення норм права»), Т. Сендецька («Інтерпретаційно-правові акти: поняття, структура, види»), А. Уласевич («Буква і дух права в тлумаченні Конституції та законів України»)[70] та ін.