Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

4. Таким чином, позивач має надати суду докази: а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Заходи позивача щодо одержання аліментів з відповідача можуть полягати у неодноразових звертаннях до відповідача з вимогами про надання дитині утримання, спробах встановити його місце проживання, місце роботи, укласти договір про сплату аліментів тощо. Суд з'ясовує, з якого часу позивач вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача.

Під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють пряму відмову від надання утримання, а також різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою свого дійсного розміру заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Іноді сюди також відносять ухилення з тією ж метою від трудової діяльності (наприклад, звільнення з роботи). Однак останнє досить сумнівно. Факт ухилення від надання утримання може мати місце в тому випадку, якщо особа має у своєму розпорядженні кошти, але не бажає їх надавати. Якщо ж особа не працює й у зв'язку із цим не має доходів, до неї не можуть застосовуватися санкції, оскільки, як відомо, примушення до праці не допускається чинним законодавством.

Ухилення від сплати аліментів полягає у винних навмисних діях (бездіяльності) відповідача. Тому позивач має надати суду докази того, що, вчиняючи тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейний обов'язок, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (ч. 3 ст. 15 СК України).

5. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені судом не більш ніж за три роки. Причини, з яких позивач раніше не вдавався до примусового стягнення аліментів, не мають значення й судом не з'ясовуються. Однак можливість стягнення аліментів за минулий час обмежується трьома роками, що передували пред'явленню позову. Іншими словами, при наявності передбачених законом підстав аліменти за минулий час підлягають стягненню в межах трирічного строку. Це означає, що суд може стягнути аліменти за минулий період, який є меншим або дорівнює трьом рокам. У юридичній літературі пропонується встановити правило про безумовну можливість стягнення аліментів за весь минулий час невиконання одним з батьків обов'язку по утриманню дитини як стимул до належного, добровільного виконання свого батьківського обов'язку1. З такою думкою важко погодитись. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Протягом років обставини можуть змінюватися, а добровільне виконання обов'язку може чергуватися з його невиконанням. Через тривалий час може виявитися проблематичним або взагалі неможливим зібрати докази щодо виконання обов'язку в минулому. В разі задоволення позову про стягнення аліментів за весь минулий період відповідач ризикує бути несправедливо зобов'язаним до надання утримання вдруге.

6. При стягненні аліментів за минулий час застосовуються загальні правила визначення розміру аліментів. Аліменти можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) платника і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів визначається з урахуванням обставин, передбачених у ст. 182 СК України. При цьому необхідно враховувати, що протягом минулого часу вказані обставини, зокрема матеріальний і сімейний стан відповідача, могли зазнавати значних змін. Суд приймає рішення на підставі повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Стаття 192. Зміна розміру аліментів

1. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, за заявою батьків, уповноваженого територіальної громади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває дитина, та за згодою органу опіки і піклування.

1. Зобов'язання по утриманню дитини мають тривалий характер. Згодом може виникнути необхідність у зміні розміру коштів, які надаються на утримання. В коментованій статті передбачена можливість зміни розміру аліментів за рішенням суду. Розмір аліментів може бути збільшено або зменшено судом.

Відповідно до коментованої статті суд може змінити розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю сторін. Якщо між батьками укладений договір про сплату аліментів, визначений у ньому розмір коштів на утримання дитини може бути змінений за домовленістю між ними. У випадку виникнення спору заінтересована сторона може звернутися до суду з вимогою про зміну встановленого в договорі розміру аліментів.

2. В нормі закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду: а) зміна матеріального стану; б) зміна сімейного стану; в) погіршення або поліпшення здоров'я. Вказані обставини можуть стосуватися платника або одержувача аліментів. Розмір коштів на утримання дитини, визначений домовленістю (договором) між батьками, може бути змінений за їх взаємною згодою на будь-яких підставах.

3. Як видно, цей перелік обставин відрізняється від переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів (ст.182 СК України). Він є вичерпним і вужчим. Перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, значно ширший і, крім того, він не є закритим. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України суд враховує інші обставини, що мають істотне значення. Такий крок законодавця не є досить послідовним. Якщо стан здоров'я та матеріальне становище дитини враховуються судом при визначенні розміру аліментів, чому ж вони не враховуються при зміні розміру аліментів?

Можна припустити, що термін «сімейний стан» використовується в коментованій статті для скорочення й зручності формулювання норми. Головне значення має наявність у платника або одержувача аліментів осіб, яких вони за законом зобов'язані утримувати (інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина). Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача. Зазначені особи не обов'язково мають належати до членів сім'ї платника або одержувача аліментів.

4. З позовом про зміну розміру аліментів може звернутися платник або одержувач аліментів. Як правило, одержувач аліментів заінтересований у зміні їхнього розміру у бік збільшення, а платник — у бік зменшення. Платник аліментів може звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів, наприклад, у випадку народження в нього дитини, оскільки при стягненні аліментів у раніше встановленому розмірі ця дитина може виявитися менш забезпеченою, ніж діти, які одержують аліменти. У разі подання до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені ч. 3 ст. 36 ЦПК дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі (п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Одержувач аліментів може звернутися з позовом про збільшення розміру аліментів, наприклад, у випадку погіршення свого стану здоров'я або стану здоров'я дитини, оскільки зазначені обставини, звичайно, позначаються на матеріальному становищі сім'ї.

В коментованій статті передбачена можливість, а не обов'язковість задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів. Суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю, частково) або відмовити в задоволенні позову.

5. Свого часу в КпШС теж передбачалася можливість зміни судом розміру аліментів. Однак раніше йшлося про зменшення судом чітко фіксованих часток заробітку (доходу) одного з батьків. Відповідно до ст. 82 КпШС в окремих випадках розмір встановлених в законі часток міг бути зменшений судом при постановлена рішення про сплату аліментів. В ст. 83 КпШС закріплено можливість зниження розміру аліментів у випадку присудження їх по декількох судових рішеннях. Суди мали виходити з рівності часток, які припадали на кожну особу, якій надавалося утримання із заробітку одного з батьків й яку він був зобов'язаний утримувати за законом, включаючи і його самого. До того ж при визначенні розміру цих рівних часток не бралися до уваги інші джерела одержання дітьми утримання, заробіток дружини платника аліментів (так само, як і заробіток стягувана та його дружини (п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 p.). Тепер суд, вирішуючи спір про зміну розміру аліментів, має враховувати в комплексі всі обставини, які мають значення для справи.

Оскільки раніше договори про сплату аліментів не мали правового значення, можливість зменшення розміру аліментів за договором в КпШС України 1969 р. не передбачалась.

6. Відповідно до ч. 2 коментованої статті розмір аліментів також може бути зменшений у випадку, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи. Однак в нормі не зазначено обставини, які в такому випадку є підставою для зменшення розміру аліментів. Очевидно, що самого по собі факту утримання дитини державою, територіальною громадою або юридичною особою, не достатньо. З норми не випливає, що суд у всіх випадках зменшує розмір аліментів. Навпаки, суд може відмовити в позові про зменшення розміру аліментів. Можна припустити, що у разі перебування дитини на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, розмір аліментів може бути зменшений судом при наявності таких обставин:

• зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів;