Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

7. Відповідно до ч. 2 коментованої статті аліменти мають бути сплачені за весь минулий час, якщо виконавчий лист пред'явлений до виконання, однак рішення суду не виконувалось у зв'язку з: а) розшуком платника аліментів; б) перебуванням платника аліментів за кордоном. Таким чином, в законі визначено два випадки, коли аліменти сплачуються за весь минулий час без обмежень. Обидва випадки пов'язані з винною поведінкою платника аліментів. Заборгованість стягується у повному обсязі не у всіх випадках, коли винна поведінка платника перешкоджала своєчасному й правильному стягненню аліментів, а тільки якщо це пов'язане з його розшуком або перебуванням за кордоном.

8. Якщо платник аліментів приховується з метою ухилення від виплати аліментів, державна виконавча служба вдається до співробітництва з органами внутрішніх справ, керуючись Інструкцією «Про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України й органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів й інших органів (посадових осіб)», затвердженої загальним Наказом Міністерства внутрішніх справ України й Міністерства юстиції України 25.06.02 № 607/56/5. Примусове виконання рішення суду про виплату аліментів забезпечується органами внутрішніх справ на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відділу державної виконавчої служби й скріпленої печаткою. Працівники органів внутрішніх справ за постановою державного виконавця здійснюють привід боржника в органи державної виконавчої служби у випадку його неявки без поважної причини за викликом державного виконавця. Працівники органів внутрішніх справ залучаються державними виконавцями при проведенні виконавчих дій у випадку розшуку боржника-платника аліментів згідно з ухвалою суду, примусового входження до його житла за рішенням суду, а також при проведенні арешту й опису, вилученні його майна.

У випадку відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, якщо застосованих заходів для його встановлення виявилося недостатньо, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Розшук оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника та здійснюється органами внутрішніх справ. Пов'язані із цим витрати стягуються з боржника в дохід держави за рішенням суду (ст. 78 ЦПК України, ст. 42 Закону). Не звернення державного виконавця до суду у разі потреби розшуку боржника може бути оскаржене до суду в 10-денний строк.

У разі оголошення розшуку боржника виконавче провадження може бути припинено, тому що оголошення розшуку боржника спричиняє неможливість виконання рішення суду (ст. 35 Закону).

9. Другою підставою для стягнення заборгованості за весь минулий період є перебування платника аліментів за кордоном. В СК України цю обставину вказано вперше як таку, що впливає на порядок визначення заборгованості за аліментами. Свого часу стягнення аліментів за весь минулий період передбачалося тільки в одному випадку, якщо утримання аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком відповідача (ч. 2 ст. 93 КпШС України 1969 p.).

Якщо один з батьків виїхав на постійне місце проживання в країну, з якою Україна має договір про правову допомогу, процедура стягнення аліментів визначається згідно з договором про надання правової допомоги. Виконання рішення про сплату аліментів є утрудненим або взагалі неможливим, якщо платник аліментів перебуває у державі, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги (див. коментар до ст. 181 СК України). Постановою Кабінету Міністрів України № 1203 від 19.08.2002 р. затверджений Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги1. Відповідно до п. 1 цього Порядку у разі виїзду одного з батьків, який є громадянином України, для постійного проживання в іноземній державі, з якою Україна не має договору про подання правової допомоги, він повинен виконати аліментні зобов'язання з утримання дитини (дітей) до досягнення нею повноліття, які оформляються договором між цією особою та одним з батьків, з яким залишається дитина (діти), або її опікуном, піклувальником, або договором про припинення права на аліменти для дитини (дітей) у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Якщо аліментні зобов'язання не були виконані особою, що виїжджає, стягнення аліментів провадиться за рішенням суду. Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» з осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.

Коментована норма розрахована на випадки, коли один з батьків виїхав за кордон, порушивши відповідні вимоги законодавства. Оскільки заборгованість утворюється, якщо платник аліментів виїжджає за кордон, не виконавши свої аліментні зобов'язання.

10. На час розшуку або перебування боржника за кордоном дитині може бути призначена тимчасова державна допомога. Відповідно до Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 189 від 22.02.2006 р.', тимчасова допомога призначається у разі, коли: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено тощо (п. 2). Тимчасова допомога призначається в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку (п. 8). У разі встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду; виконання в повному обсязі зобов'язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплата тимчасової допомоги припиняється (п. 10). У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган праці та соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа (п. 11). Якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган праці та соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги (п. 12).

11. Відповідно до ч. 3 коментованої статті заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 СК України, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами, які стягуються за заявою платника, може утворитися у зв'язку із затримкою або неправильним перерахуванням аліментних сум банками, з вини адміністрації підприємства, установи, організації за місцем роботи, виплати пенсії, стипендії у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати. На практиці трапляються випадки, коли діти не одержують аліменти з вини керівників підприємств й головних бухгалтерів, які регулярно утримують аліменти із платника, але не перераховують їх стягувачу, посилаючись на відсутність коштів.

Платник аліментів може звернутися із заявою про погашення заборгованості за аліментами у бухгалтерію підприємства, установи, організації, а у випадку її непогашення — звернутися з позовом до суду.

12. Рішення про стягнення аліментів можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ч. 4 ст. 21 Закону «Про виконавче провадження»). Таким чином, виконавчий лист може бути пред'явлений до виконання протягом усього періоду до досягнення дитиною повноліття (ст. 18 °CК України) або досягнення дочкою, сином двадцяти трьох років (ст. 199 СК України). Відмова у провадженні стягнення аліментів на підставі того, що з моменту набрання рішенням суду законної сили пройшло більше трьох років, є неправомірною. Відмова у провадженні стягнення аліментів може мати місце тільки у випадку, якщо виконавчий лист пред'явлений для виконання після спливу періоду, на який присуджені аліментні платежі.

В ч. 4 коментованої статті визначено час, протягом якого стягується заборгованість за аліментами, якщо виконавчий лист пред'явлено до виконання вчасно з додержанням правил, встановлених законодавством. Відповідно до вказаної норми заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а за аліментами на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, — до досягнення ними двадцяти трьох років. Таким чином, щодо дітей і повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, в законі встановлено різні правила. Заборгованість за аліментами на дітей стягується незалежно від закінчення строку існування права на утримання, а за аліментами на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, — тільки в межах строку існування права на утримання. Ймовірно, це пояснюється тим, що дочка, син не вважаються такими, що потребують матеріальної допомоги, після закінчення навчання і досягнення двадцяти трьох років.

Положення щодо стягнення заборгованості на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, закріплено в сімейному законодавстві вперше. В КпШС України цього не передбачалося, тому що обов'язок щодо утримання дочки, сина у зв'язку з продовженням ними навчання не покладався на батьків законом (ч. 5 ст. 93 КпШС). Можна припустити, що стягнення заборгованості за аліментами на повнолітніх дочку, сина тільки в межах строку існування права на утримання (до досягнення ними двадцяти трьох років) сприятиме ухиленню платника від сплати аліментів. В СК України не передбачено виключення з цього правила у випадку, якщо заборгованість не стягується у зв'язку з розшуком платника або перебуванням платника за кордоном.

Окрім того поза увагою залишаються майнові інтереси іншого з батьків, який у зв'язку з несплатою аліментів змушений самостійно надавати дитині утримання. На думку З.В. Ромовської, досягнення дитиною повноліття чи двадцяти трьох років не припиняє стягнення заборгованості за аліментами. Однак кошти, які підходитимуть після настання цих термінів, змінюють свій правовий режим. Як відзначає автор, це вже не аліменти, а компенсація тому з батьків, з яким проживає дитина, тих витрат на утримання дитини, які він поніс не тільки за себе, а й за іншого з батьків. Однак наведені міркування викликають сумніви. Закон не припускає стягнення заборгованості після досягнення дочкою, сином двадцяти трьох років. Тому після спливу цього строку виконати рішення суду про сплату аліментів вже не можна.

12. Відповідно до ч. 5 коментованої статті положення щодо стягнення аліментів за минулий час і заборгованості за аліментами, закріплені в частинах 1–3 цієї статті, а також статей 195–197 СК України застосовуються й до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.

Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

2. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

3. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.