Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

7. Обов'язок по утриманню в повнолітніх дочки, сина виникає щодо кожного з батьків — матері та батька. Тому, якщо позов про стягнення аліментів пред'явлений одночасно матір'ю та батьком, суд визначає розмір аліментів, що стягуються на кожного з батьків окремо. При цьому суд досліджує обставини, що враховуються при визначенні розміру аліментів стосовно кожного з батьків (матеріальне становище, можливість одержувати утримання від інших дітей тощо). Таким чином, розмір аліментів, що присуджуються на утримання матері та батька, може бути різним.

Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків

1 У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.

1. Норми гл. 17 СК України в цілому регулюють відносини між повнолітніми дітьми та їхніми батьками по утриманню. Проте в останній статті зазначеної глави СК певні майнові обов'язки щодо батьків покладаються на дитину, тобто особу, віком до 18 років. У виняткових випадках, якщо батьки є тяжко хворими або інвалідами, а дитина має достатній дохід, суд може стягнути з неї витрати на лікування та догляд за батьками.

2. Поняття «дитина» визначене в ст. 6 СК України. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Таким чином, на підставі коментованої статті витрати на догляд та лікування батьків у виняткових випадках можуть стягуватися як з малолітніх, так і з неповнолітніх дітей. Норма коментованої статті є новелою сімейного законодавства. Раніше стягнення коштів з дітей на користь батьків не допускалося за жодних умов.

3. Суд може ухвалити рішення щодо стягнення коштів з дитини на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням і доглядом за батьками, тільки у виняткових випадках. У законі не вказано, які випадки є винятковими. Однак можна зробити висновок, що тяжка хвороба або інвалідність зазначені не на пояснення того, що слід вважати винятковими випадками. Самі по собі вони не є достатніми умовами застосування коментованої статті. Можна припустити, що кошти з дитини на користь матері, батька можуть стягуватися лише у тих випадках, коли останні перебувають у стані крайньої нужденності, потреби в матеріальній допомозі, абсолютної відсутності коштів до існування у зв'язку з тяжкою хворобою, інвалідністю, за відсутності інших осіб, зобов'язаних надавати їм утримання тощо. Іншими словами, коментована норма застосовується не у всіх випадках, коли мати, батько є тяжко хворими або інвалідами, а дитина має достатній дохід, а лише у виняткових. Які саме конкретні життєві обставини є винятковими, визначає виключно суд при розгляді справи.

4. Суд може стягнути з дитини кошти, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами. Тяжка хвороба одного з батьків, на відміну від інвалідності, сама по собі не означає, що він є непрацездатним. Втім, можна припустити, що суд може стягнути з дитини витрати, пов’язані з лікуванням та доглядом за матір ю, батьком, виключно за умови їх непрацездатності. Такий висновок випливає з системного аналізу інших статей гл. 17 СК України. Обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків виникає лише за умови непрацездатності останніх (ст, 202 СК України). Обов'язок повнолітніх дочки, сина щодо участі у додаткових витратах на батьків виникає також за умови їхньої непрацездатності. Це прямо не передбачено у ст. 203 СК України, проте такий висновок випливає з комплексного аналізу ст. ст. 202, 203 СК України. Обов'язок, передбачений ст. 203 СК України, є додатковим до обов'язку по утриманню батьків, тому виникає за наявності підстав, передбачених не лише ст. 203, а й ст. 202 СК України. Обов'язок, який може бути покладено судом на дитину на підставі коментованої статті, навпаки, єсамостійним і винятковим. З огляду на це важко припустити, що на дитину ст. 6 СК України) закон покладає майнові обов'язки стосовно працездатних батьків, тобто за простіших умов, ніж на повнолітніх дочку, сина.

З тих самих міркувань можна припустити, що обов'язковою умовою стягнення з дитини витрат на догляд та лікування матері, батька є їх потреба в матеріальній допомозі. Відсутність у батьків доходу не є обов'язковою умовою. Мати, батько можуть мати певний прибуток, однак потребувати матеріальної допомоги j зв'язку з тяжкою хворобою або інвалідністю.

З метою однаковості в правозастосуванні варто було б спеціально зазначити в нормі, що суд може ухвалити рішення про стягнення з дитини коштів на догляд та лікування батьків за умови їх непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі.

Втім, це питання має й інший аспект. Непрацездатною вважається особа, яка досягла пенсійного віку, що встановлений законом, або є інвалідом I, II або III групи (ч. 3 ст. 75 СК України). Інвалідність встановлюється при стійких порушеннях працездатності, що приводять хворого до необхідності припинити трудову діяльність або значно змінити умови праці. Для встановлення групи інвалідності і відповідно отримання статусу непрацездатної особи потрібен значний час. У зв'язку з тяжкою хворобою особа фактично непрацездатна, тому що не може за станом здоров'я виконувати роботу протягом певного проміжку часу. У цьому випадку виникає тимчасова непрацездатність, що може так і не одержати юридичного оформлення у вигляді інвалідності через відсутність підстав. Однак, якщо у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю матір, батько потребують матеріальної допомоги, справедливо покласти обов'язок покрити витрати, пов'язані з тяжким захворюванням, на повнолітніх дочку, сина, а у виняткових випадках — а дитину, за умови, що вона має достатній дохід. На жаль, в законодавстві закладено інший підхід.

4. Суд може ухвалити рішення про стягнення коштів на покриття витрат, вв'язаних з лікуванням та доглядом за батьками, за умови, що дитина має достатній дохід (заробіток). У законодавстві не передбачено критерії, якими має керуватися суд, визначаючи, який дохід дитини є достатнім. Очевидно, що дохід буде достатнім, якщо він з лишком забезпечує потреби самої дитини. Вказаний факт є преюдиціальним, тобто не вимагає доказування (ч. 3 ст. 61 ЦПК України) у тому випадку, якщо раніше батьки були звільнені судом від обов'язку по утриманню дитини (ст. 188 СК України).

6. Таким чином, суд може стягнути з дитини витрати, пов'язані з лікуванням і доглядом за батьками, при сукупності наступних умов: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення, факт біологічного походження); 2) непрацездатність матері, батька у зв'язку з інвалідністю або пенсійним віком і тяжка хвороба; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі; 4) достатній дохід дитини; 5) наявність виняткових обставин.

7. Розглядаючи справу, суд враховує всі обставини, що мають значення. Зокрема він оцінює тяжкість захворювання, причини відсутності у матері, батька заробітку (доходу), інші обставини, що призвели до нужденності. Якщо, наприклад, мати, батько внаслідок власних свідомих дій (зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо) опинилися в такому становищі, кошти з дитини не повинні стягуватися. Очевидно, у позові варто відмовляти також у випадках, якщо мати, батько позбавлені щодо дитини батьківських прав і ці права не були поновлені або якщо встановлено що мати, батько ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.

8. Суд може ухвалити рішення щодо стягнення коштів одноразово або протягом певного строку, а також на покриття фактично понесених або майбутніх витрат, якщо їхній передбачуваний розмір може бути визначений попередньо.

9. Кошти, що стягуються з дитини, мають строго цільове призначення — покриття витрат, пов'язаних з доглядом за батьками та їхнім лікуванням.

10. У СК України не міститься інших норм, які передбачають стягнення коштів з дитини на користь батьків. Закон визначає певні немайнові обов'язки дитини щодо батьків. Відповідно до ч. 1 ст. 172 СК України дитина зобов'язана піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Можна висловити сумніви щодо правового характеру зазначеного обов'язку, тому що його виконання не може бути забезпечено примусово. Ця норма скоріше є моральним приписом. З дитини не можуть бути стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних з наданням такого піклування третіми особами, як це передбачено стосовно повнолітніх дітей (ч. 3 ст. 172 СК України). Підстави для стягнення з дитини коштів на користь батьків містяться лише в ст. 206 СК України.

11. Позов може бути пред'явлений матір'ю, батьком до опікуна дитини, а також безпосередньо до дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

12. Очевидно, коментована норма не матиме широкої практики застосування. Навряд чи можна припустити, що матір, батько в судовому порядку звертатимуться з вимогою про сплату коштів до дитини, яка з ними проживає. Найбільш ймовірним є стягнення з дитини витрат на своє лікування тим з батьків, який проживає окремо від неї.