Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

4. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору — за рішенням суду.

1. Відповідно до законодавства існує два порядки виконання обов'язку по утриманню: а) добровільний; б) примусовий. Якщо між подружжям нормальні сімейні зв'язки не порушено, дружина та чоловік матеріально підтримують один одного і обов'язок по утриманню непрацездатної особи, у разі його виникнення, виконується добровільно. Фактичні дії з виконання цього обов'язку можуть полягати у придбанні продуктів харчування, одягу, іншого майна, матеріальному забезпеченні процесу видужання тощо. В усякому разі до виникнення спору обов'язок вважається таким, що виконується добровільно. Подружжя може, зокрема у випадку, якщо їх відносини ускладнені, врегулювати способи виконання обов'язку по утриманню в договорі (ст. 78, 99 СК України). Сторони можуть домовитися про розмір, періодичність, форму, порядок передання коштів тощо, а також передбачити певні особливості щодо усіх зазначених моментів на випадок утримання як в період шлюбу, так і після його розірвання. Визначаючи розмір коштів на утримання того з подружжя, який є непрацездатним, вони можуть зазначити конкретну суму або частину доходів одного з подружжя. Розмір коштів на утримання може варіюватися залежно від часу (у шлюбі чи після його розірвання), причин виникнення, типу (внаслідок інвалідності чи досягнення пенсійного віку) непрацездатності та інших, передбачених у договорі, умов. В договорі можуть бути закріплені особливості щодо утримання кожного з подружжя — дружини і чоловіка.

2. Подружжя може домовитися про надання утримання у натуральній або грошовій формі. Дане положення вперше закріплене в СК України і спрямоване на забезпечення інтересів обох з подружжя. Зазвичай пріоритет вибору форми надання утримання належить тому з подружжя, хто зобов'язаний. Тому, якщо він отримує дохід, наприклад, у натуральній формі, то може у тому самому вигляді надавати утримання другому з подружжя, якщо останнього це влаштовує. Однак в одних випадках інтересам того з подружжя, хто є непрацездатним, відповідає надання утримання в натуральній формі, в інших — в грошовій або змішаній, тому, насамперед, мають враховуватися його першочергові потреби. В разі звернення до суду з вимогою про сплату аліментів суд враховує факт надання утримання в натуральній формі.

Кошти на утримання можуть відраховуватися за ініціативою платника аліментів з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем роботи, виплати пенсії, стипендії (ч. 1 ст. 10, ст. 187 СК України).

3. Якщо відносини між подружжям ускладнені, обов'язок по утриманню нерідко не виконується добровільно. У випадку спору щодо надання утримання для виконання обов'язку у примусовому порядку необхідне рішення суду про сплату аліментів. В разі виникнення права на утримання після розірвання шлюбу втручання суду виявляється потрібним в більшості випадків.

Під час шлюбу той з подружжя, хто має право на утримання, зазвичай не звертається до суду з вимогою про сплату аліментів, хоча спір про надання утримання не виключається і протягом спільного проживання. Таку вимогу може бути пред'явлено одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, а також зі спливом певного часу після розірвання шлюбу.

Заявлені вимоги щодо стягнення аліментів в разі відмови в позові про розірвання шлюбу, закритті провадження у зв'язку з відмовою від цього позову (а помилково прийняті позови третіх осіб — у будь-якому разі) підлягають виділу зі справи і розглядаються самостійно на загальних підставах (абз. 3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 p.).

Якщо спір про надання утримання розглядається судом, аліменти присуджуються переважно у грошовій формі. Грошова форма надання утримання, по-перше, більшою мірою відповідає інтересам позивача, який самостійно розподіляє її відповідно до своїх потреб, і, по-друге, спрощує процедуру визначення судом розміру аліментів.

4. Подружжя (колишнє подружжя) може домовитися про будь-яку періодичність надання коштів на утримання одному з них. В ч. 3 ст. 77 СК України йдеться про сплату аліментів щомісячно. Правило, що стосується періодичності сплати аліментів, в законі закріплене вперше. Воно вироблене практикою і обумовлене самою суттю зобов'язання щодо утримання, цільовим призначенням аліментних платежів. Рішення суду про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню (п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, ч. 3 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-IV. Разом з тим примусовий порядок надання утримання теж не виключає домовленості сторін. В сімейному законодавстві вперше закріплено можливість «капіталізації» аліментних виплат. За заявою платника або одержувача аліментів, за умови згоди іншої сторони, суд, враховуючи час, протягом якого має надаватись утримання, може присудити сплату аліментів наперед. Аліменти можуть бути сплачені наперед за певний проміжок часу або за весь час, протягом якого існуватиме право на утримання, якщо його можна визначити на момент розгляду справи. Сторони можуть ініціювати сплату аліментів наперед з різних причин: у зв'язку з необхідністю витрат на навчання, лікування, придбання житла тощо. В ч. 4 ст. 77 СК України йдеться про окремий випадок, коли виплата аліментів наперед зумовлена виїздом платника аліментів на постійне місце проживання в іншу державу.

5. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання в іншу державу, процедура стягнення аліментів залежить від наявності між Україною й іншою державою договору про надання правової допомоги. Якщо такий існує, стягнення аліментів відбувається відповідно до договору про надання правової допомоги.

Законом України від 20.07.2006 p. № 15-V ратифіковано Конвенцію про стягнення аліментів за кордоном, яка була укладена в м. Нью-Йорк 20.06.1956 р., що визначає порядок стягнення аліментів у відносинах з іншими державами, які є її сторонами. В Україні Конвенція набула чинності 19.10.2006 р… Для забезпечення її впорядкованого застосування прийнято Інструкцію про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджену Наказом Міністерства юстиції № 121/5 від 29.12.2006 р., у якій визначено: порядок звернення із заявою про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном; порядок звернення із заявою про визнання й виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої держави; порядок надання міжнародної правової допомоги у зв'язку з розглядом справ на підставі Конвенції тощо.

Відповідно до Інструкції у разі, коли між Україною та будь-якою з Договірних Сторін діє інший міжнародний договір, що регулює питання визнання і виконання судових рішень, виконання доручень про вручення документів або отримання доказів за кордоном, можуть застосовуватись положення відповідного міжнародного договору (п. 3). Усі звернення про стягнення аліментів та інші документи на виконання Конвенції в Україні надсилаються для передачі за кордон або з-за кордону через Міністерство юстиції України (п. 4). Питання про стягнення аліментів порушується фізичною особою на своє утримання або на користь іншої особи, а також юридичною особою, що має право порушувати питання про стягнення аліментів на особу в установлених законодавством випадках або належним чином уповноваженим представником відповідної особи (п. 5). У разі, коли відсутнє рішення суду України про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном, або коли згідно із законодавством Договірної Сторони вирішення питання здійснюється за місцем проживання відповідача, або коли потребує вирішення питання про зміну розміру аліментів, до відповідної Договірної Сторони надсилаються документи, необхідні для розгляду справи по суті (п. 7). Позивачем або уповноваженою на це особою письмово подається звернення з проханням (клопотанням) про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої Договірної Сторони (п. 11). Копія рішення чи ухвали суду України, постановлених за результатами розгляду заяв, що надійшли на підставі Конвенції, надсилається на адресу Міністерства юстиції України для повідомлення органу, що передає, Договірної Сторони або заінтересованої особи (позивача або його уповноваженого представника) (п. 19).

Виконання рішень судів на території України здійснюється відповідно до законодавства України. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання у порядку, встановленому законом. Виконавчий лист за рішенням про стягнення аліментів видається за заявою позивача або уповноваженого ним представника і передається для виконання в органи державної виконавчої служби. Виконання рішення суду здійснюється в порядку, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження» (п. 20)

6. Законом України від 10.11.1994 p. № 240/94-BP ратифіковано Конвенцію про правову допомогу й правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладену в м. Мінськ 22.01.1993 р. державами — членами Співдружності Незалежних Держав.

Клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню (ст. 55 Конвенції). Таким чином, якщо особа, щодо якої суд України ухвалив рішення про стягнення аліментів, проживає в державі, що є членом СНД, позивач може звернутися в компетентний суд цієї держави із заявою про дозвіл примусового виконання такого рішення на території Договірної Сторони. Суд Договірної Сторони не уповноважений перевіряти законність рішення суду України, а повинен лише впевнитися у відсутності формальних перешкод. Якщо такі відсутні, суд Договірної Сторони має допустити рішення суду України до виконання на її території.

7. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед. Час, за який наперед сплачуються аліменти, визначається за погодженням сторін, а в разі недосягнення згоди — за рішенням суду.

Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють не врегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання — до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Громадянинові України, який має паспорт, у зазначеному випадку може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України тощо (п. 2 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р. № 3857-ХІІУ разі відмови громадянину України у виїзді за кордон з передбачених підстав він може оскаржити цю дію у судовому порядку за місцем свого проживання (ч. 2 ст. 8 цього ж Закону).

8. В гл. 9 СК України не міститься спеціальної норми на випадок зміни обставин, пов'язаних з виїздом платника аліментів на постійне місце проживання у іншу державу, якщо він залишається в Україні або повертається для постійного проживання в Україну. Якщо на момент виїзду за кордон обов'язок по утриманню був виконаний, аліменти, ймовірно, можуть бути стягнені в порядку, передбаченому законодавством, в разі зміни матеріального і (або) сімейного стану платника або одержувача аліментів за заявою одного з них (див. коментар до ч. 3 ст. 8 °CК України). При цьому враховується сума коштів, сплачених у зв'язку з виїздом за кордон.

Відповідно до законодавства існує два порядки виконання обов'язку по утриманню: а) добровільний; б) примусовий. Якщо між подружжям нормальні сімейні зв'язки не порушено, дружина та чоловік матеріально підтримують один одного і обов'язок по утриманню непрацездатної особи, у разі його виникнення, виконується добровільно. Фактичні дії з виконання цього обов'язку можуть полягати у придбанні продуктів харчування, одягу, іншого майна, матеріальному забезпеченні процесу видужання тощо. В усякому разі до виникнення спору обов'язок вважається таким, що виконується добровільно. Подружжя може, зокрема у випадку, якщо їх відносини ускладнені, врегулювати способи виконання обов'язку по утриманню в договорі (ст. 78, 99 СК України). Сторони можуть домовитися про розмір, періодичність, форму, порядок передання коштів тощо, а також передбачити певні особливості щодо усіх зазначених моментів на випадок утримання як в період шлюбу, так і після його розірвання. Визначаючи розмір коштів на утримання того з подружжя, який є непрацездатним, вони можуть зазначити конкретну суму або частину доходів одного з подружжя. Розмір коштів на утримання може варіюватися залежно від часу (у шлюбі чи після його розірвання), причин виникнення, типу (внаслідок інвалідності чи досягнення пенсійного віку) непрацездатності та інших, передбачених у договорі, умов. В договорі можуть бути закріплені особливості щодо утримання кожного з подружжя — дружини і чоловіка.

Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання