Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

1. Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

2. У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

1. З прийняттям СК України імперативне регулювання сімейних відносин поступилось місцем диспозитивним засадам (ч. 2 ст. 7, ст. 9 СК України). Права та обов'язки подружжя щодо утримання можуть виникати не лише з закону, а й з договору. Подружжя може укласти окремий договір: а) про надання утримання; б) про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (див. коментар до ст. 89 СК України) або включити відповідні положення у шлюбний договір (див. коментар до ст. 99 СК України).

2. Спірним є питання щодо суб'єктного складу договору про надання утримання. Право на укладення договору про надання утримання прямо передбачене в законі тільки для подружжя. Для колишнього подружжя, а також жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, безпосередньо закріплена лише можливість укладення договору про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (ст. 89, ч. 2 ст. 91 СК України). В юридичній літературі найбільш поширеною є позиція, згідно з якою зазначені особи можуть укласти договір про надання утримання, визначивши в ньому предмет і порядок виконання зобов'язання з утримання, лише в тому разі, якщо вони мають право на утримання за законом. Однак вони не можуть на власний розсуд встановлювати в договорі підстави виникнення права на утримання.

3. З коментованої статті випливає, що подружжя може укласти договір про надання утримання навіть за відсутності вказаних в законі підстав для надання утримання. Подружжя може визначити в договорі про надання утримання (шлюбному договорі) умови виникнення права на утримання. При цьому сторони можуть відійти від положень сімейного законодавства і на власний розсуд визначити свої права і обов'язки, наприклад, домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі. Право на утримання працездатного подружжя може бути обумовлене іншими обставинами, наприклад, виконанням обов'язків по веденню домашнього господарства, вихованню дітей, строком спільного проживання тощо. Як зазначається в юридичній літературі, визначені законом умови виникнення чи здійснення права на утримання не можуть погіршуватися договором.

За своєю природою договір про надання утримання є одностороннім, безоплатним та консенсуальним. Предметом договору з надання утримання є дії особи, зобов'язаної надавати утримання, щодо передачі грошових коштів, іншого майна другій стороні. Зміст договору складають умови щодо порядку, розміру та строків надання утримання, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін досягнуто згоди.

5. Сторони самостійно визначають в договорі розмір коштів на утримання. Хоча йдеться про добровільне взяття на себе обов'язку по утриманню, при посвідченні договору нотаріус має пояснити сторонам, що при визначенні розміру коштів має додержуватися принцип справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України). Зокрема шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч. 4 ст. 93 СК України). Сторони можуть визначити форму надання утримання: натуральну, грошову, змішану; розмір коштів на утримання: в частці від заробітку (доходу) і (або) у твердій грошовій сумі; види доходів, які враховуватимуться при визначенні розміру коштів на утримання; строки, періодичність надання утримання щомісячно, щоквартально тощо:

6. Сторони можуть передбачити в договорі про надання утримання відповідальність за його порушення, зокрема встановити сплату неустойки, передання певного майна в натурі тощо. Якщо сторони не визначили цього питання в договорі, очевидно, можуть застосовуватися відповідні норми ЦК України, які визначають наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, в ч. 2 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічні правила встановлені в п. 289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р.

7. Сімейне законодавство детально не визначає порядок укладення, виконання, зміни, розірвання та визнання недійсним договору подружжя про надання утримання. Договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 8 СК України). Сторони можуть за взаємною згодою змінити договір, зокрема визначений у ньому розмір аліментів. Підставою для змін можуть бути будь-які обставини, що мають значення для однієї зі сторін. В разі виникнення спору зацікавлена сторона може звернутися до суду з вимогою про зміну встановленого договором розміру аліментів (ст. ст. 651, 652 ЦК України).

8. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Якщо між сторонами виникають спірні питання щодо умов договору та їх не вдається владнати, нотаріус не посвідчує договір, оскільки вирішення спорів належить до компетенції суду.

Згідно з п. 177 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р. при посвідченні договору про утримання нотаріусом перевіряється факт непрацездатності того з подружжя, на користь якого укладається договір, а також факт потреби в матеріальній допомозі. Про встановлення цих обставин нотаріусом зазначається у тексті договору. На примірнику договору про надання утримання, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, робиться відмітка, у якій зазначаються реквізити документа, що підтверджує встановлені нотаріусом обставини для надання утримання. Про роз'яснення змісту п. 4 ст. 77 СК України нотаріусом зазначається у тексті договору.

9. Договір має обов'язковий для сторін характер, тому його виконання забезпечується певними юридичними засобами. Примусове стягнення коштів на утримання за договором може відбуватися у спрощеному порядку. Сторонам не треба звертатися до суду, захист їх прав здійснює нотаріус шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі. Кошти на утримання можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (ст. 18 ЦК України, ч. 2 ст. 78, ч. 2 ст. 99 СК України). На етапі укладення договору у його тексті нотаріусом зазначається можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом у безспірному порядку у випадку невиконання умов договору про надання утримання з посиланням на п. 2 ст. 78 СК України (п. 177). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій зокрема мають бути зазначені: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису (п. 283). В Інструкції зазначено відомості, які має містити виконавчий напис (п. 287). Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідченого договору).

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення по частинах, то виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій (п. 288). За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору (п. 289). У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, або витяг з особового рахунку боржника і копія виконавчого напису. При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов'язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках слід обмежитися поданням двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов'язання. Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертається стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса (п. 290).

У разі виникнення спору щодо виконання обов'язку з утримання за договором особа може також звернутися до суду.

10. Договірне зобов'язання з утримання припиняється з підстав, що встановлені у гл. 50 ЦК України. Сторони можуть передбачити в договорі спеціальні підстави його припинення (сплив строку, досягнення дитиною певного віку, набуття одним з подружжя освіти тощо). За таких обставин договір буде вважатися припиненим від дня настання обставин, визначених сторонами, якщо інше не встановлено в договорі. Договір подружжя про надання утримання може бути розірваний за згодою сторін. У цьому випадку договір вважатиметься розірваним з моменту нотаріального посвідчення його розірвання.

Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя

1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

2. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більше як за один рік.

3. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності.

У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.