Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Якщо, наприклад, до нотаріуса звернеться особа, яка перебуває у режимі окремого проживання (при наявності копії рішення суду про встановлення такого режиму) і яка стверджує, що вона продає квартиру, яку вона набула за час існування цього режиму, в розумінні ч. 2 ст. 12 °CК України нотаріус не повинен вимагати підтвердження згоди другого з подружжя на вчинення такого правочину. Однак той факт, що подружжя може поновити свої сімейні відносини фактичним шляхом (ч. 2 ст. 119 СК України), створює юридичну невизначеність режиму такого майна. Очевидно, що нотаріусу буде недостатньо встановити наявність рішення суду, яке набрало чинність, про встановлення режиму окремого проживання подружжя. Необхідно буде з'ясувати і відзначити в договорі, що дружина та чоловік фактично не поновили свої сімейні відносини. Навіть якщо заявитель буде стверджувати, що подружжя не поновило свої відносини, нотаріус буде вимушений запросити другого з подружжя для остаточного підтвердження цього факту. Інакше можуть виникнути проблеми, пов'язані з порушенням майнових прав другого з подружжя, який може заявити, що сторони поновили свої відносини і розпорядження майном потребувало його згоди.

3. Режим сепарації має певні межі і не припиняє усіх прав та обов'язків дружини та чоловіка. Деякі правові зв'язки між сторонами все ж таки зберігаються. Відповідно до ч. 1 ст. 12 °CК України режим роздільного проживання не припиняє тих прав і обов'язків подружжя, які:

• встановлені СК України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму;

• встановлені шлюбним договором.

Очевидно, мова йде про збереження прав та обов'язків, що встановлені законом і які сторони набули у зв'язку із своїм подружнім статусом. Це може стосуватися обов'язку щодо надання утримання (аліментів) одним з подружжя на користь другого з подружжя. Якщо такий обов'язок виник за час шлюбу, він існуватиме і після встановлення судом режиму сепарації. Крім того, між сторонами зберігатиметься режим спільності майна, набутого до встановлення такого режиму. Відносно цього майна будуть діяти правила, що встановлені законом для подружжя (ст. ст. 60–74 СК України).

Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені також шлюбним договором. Якщо сторони передбачили в договорі певні умови, вони не звільняються від їх виконання і у разі встановлення судом режиму окремого проживання подружжя.

4. Виходячи із загального принципу сімейного права, закріпленого у ч. 2 ст. 7 СК України про те, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за договором між його учасниками, можна вважати за можливе укладення різних варіантів шлюбних договорів, спрямованих на «обслуговування» режиму окремого проживання подружжя. Як уявляється, це можуть бути договори, укладені як до, так і під час дії режиму окремого проживання дружини і чоловіка. Не випадково, за кордоном однією з форм шлюбних договорів є саме договори на випадок окремого проживання подружжя.

Не можна виключити можливість того, що подружжя звернеться до суду із заявою про встановлення режиму окремого проживання та одночасно — до нотаріуса про посвідчення шлюбного договору, в якому будуть встановлені правила щодо правового режиму їхнього майна на цей період. В договорі сторони можуть, наприклад, вказати, що окремі речі, які вони набуватимуть за час окремого проживання, будуть складати їх спільну (сумісну або часткову) власність; спільне майно, набуте за час шлюбу та продане в період окремого проживання, буде належати одному з подружжя; передбачити інші умови договору.

З урахуванням вітчизняної практики можна передбачити, що, якщо в сім'ї виникають проблеми і сторони бажають визначити свої майнові відносини на майбутнє, вони можуть у першу чергу врегулювати їх шляхом укладення шлюбного договору. При цьому, зрозуміло, немає потреби в судовому встановленні режиму окремого проживання подружжя.

5. Режим сепарації торкається не лише майнових, а й особистих відносин подружжя. Це стосується встановлення походження дитини, народженої у період дії режиму окремого проживання подружжя. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 12 °CК України дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Ця норма деталізована в п. 2.13 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні. У ньому зазначено, що у разі встановлення режиму окремого проживання подружжя при пред'явленні дружиною копії рішення суду про встановлення для подружжя режиму окремого проживання реєстрація народження дитини провадиться за заявою матері в порядку, передбаченому для реєстрації народження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі, та коли немає спільної заяви батьків, заяви батька про визнання батьківства або рішення суду. За таких обставин за заявою матері прізвище батька дитини зазначається за прізвищем матері, а ім'я та по батькові — за бажанням матері (п. 2.17 Правил).

З аналізу законодавства можна зробити і зворотний висновок: якщо дитина народиться до спливу 10 місяців від дня набрання чинності рішенням суду про встановлення режиму окремого проживання подружжя, запис про народження буде здійснено за загальними правилами, встановленими для запису народження дитини, батько і мати якої перебувають у шлюбі. В такому випадку дружина та чоловік записуються батьками дитини в книзі реєстрації актів про народження за заявою будь-кого з них.