Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

1. Закон передбачає можливість подання заяви про реєстрацію шлюбу через представника (див. ст. 28 СК України та коментар до неї). Однак, в момент власне реєстрації шлюбу присутність нареченої та нареченого є обов'язковою. Саме в процесі реєстрації шлюбу наречені остаточно висловлюють свою волю на шлюб. Така воля має бути свободною, а рішення укласти шлюб вільним. Особиста присутність наречених в момент реєстрації шлюбу надає можливості органу РАЦС впевнитися в цих обставинах. У зв'язку з цим важливим є встановлення особи, яка з'явилася до державного органу РАЦС. При реєстрації шлюбу подається паспорт або паспортний документ заявника. Особи, які не досягли 16 років, пред'являють свідоцтво про народження та довідку з місця проживання.

2. Присутність наречених під час реєстрації шлюбу є імперативною вимогою закону. У зв'язку з цим закон передбачає наслідки порушення ст. 34 СК України. Так, згідно зі ст. 48 СК України шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора. Вказане свідчить, що шлюб, укладений за відсутності наречених або одного з них, не викликає ніяких юридичних наслідків, він вважається таким, що «юридично не існував».

Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу

1. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.

2. Наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається, з якого прізвища воно буде починатися.

Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений.

3. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого.

1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (ч. 1 ст. 28 ЦК України). Реєстрація шлюбу традиційно пов'язується з вирішенням питання про прізвище чоловіка та дружини у шлюбі. Право на вибір прізвища належить до особистих немайнових прав наречених. Однак треба зазначити, що це право полягає у виборі лише прізвища і не стосується таких складових імені особи як ім'я та по батькові (ст. 295 ЦК України).

Закон встановлює правило, згідно з яким наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Спільним прізвищем подружжя може бути прізвище чоловіка або жінки залежно від вибору наречених. Сторони можуть зберегти свої дошлюбні прізвища і надалі іменуватися кожен своїм власним прізвищем. Це не впливає на обсяг прав та обов'язків подружжя.

2. Наречені або один з них можуть прийняти рішення іменуватися у шлюбі подвійним прізвищем. Закон встановлює два правила в залежності від того, один, чи обидва наречених бажають змінити своє прізвище на подвійне (ч. 2 ст. 35 СК України). Якщо подвійним прізвищем в подальшому бажає іменуватися лише один з наречених, то вона/він має право приєднати до свого прізвища прізвище другого нареченого, нареченої. З цього випливає, що дошлюбне прізвище одного з наречених в подвійному прізвищі має бути першим. Якщо обидві сторони бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається, з якого прізвища воно буде починатися. Вказане правило викликає сумніви. Якщо обидві сторони обирають подвійне прізвище у шлюбі, вони мають право вирішувати «черговість» їх дошлюбних прізвищ, якщо змінює прізвище на подвійне лише один з наречених, то він має можливість лише приєднати до свого прізвища прізвище другого з наречених. Таке обмеження права вибору подвійного прізвища одним із наречених не виглядає обґрунтованим.

3. Закон встановлює деякі обмеження щодо можливості вибору нареченими подвійного прізвища. Так, складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Така ситуація може виникнути у випадках, коли прізвище наречених або одного з них вже є подвійним. За таких обставин закон надає особі право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого. Таким чином, за загальним правилом прізвище особи після реєстрації шлюбу не може містити більше ніж два прізвища, окрім випадків, коли це відповідає звичаю національної меншини.

Якщо особа під час реєстрації шлюбу змінила прізвище, то на першій сторінці паспорта або паспортного документа проставляється штамп про те, що він підлягає обміну в місячний строк у зв'язку зі зміною прізвища при вступі в шлюб. У паспорти або паспортні документи іноземців та осіб без громадянства зазначений штамп проставляється в графі «Примітки», а в разі відсутності такої графи штамп проставляється на будь-якій вільній від записів сторінці паспорта або паспортного документа (п. 4.27 Правил реєстрації актів цивільного стану)'.

4. В ст. 53 СК України вперше передбачена можливість зміни прізвища особи не лише в процесі реєстрації, а й у період шлюбу. Однак треба зазначити, що в ч. 5 ст. 295 ЦК України право на зміну прізвища пов'язується виключно з моментом реєстрації шлюбу (див. ст. 53 СК України та коментар до неї).

Зміна прізвища у зв'язку із реєстрацією шлюбу може втратити свій сенс у разі недійсності шлюбу. Згідно із ч. 5 ст. 45 СК України особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави (див. ч. 5 ст. 45 СК України та коментар до неї).

Закон встановлює правило щодо визначення прізвища подружжя і у зв'язку з розірванням шлюбу. Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Стаття 36. Правові наслідки шлюбу

1. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

2. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і Законами України.

1. В коментованій статті зазначається, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Ця теза потребує певного уточнення. Якщо розуміти шлюб як різновид сімейного правовідношення, то права та обов'язки подружжя складають його зміст, а не наслідок. Підставою виникнення прав та обов'язків подружжя в повному розумінні слова слугує не шлюб, а реєстрація шлюбу. У свою чергу реєстрація шлюбу є останнім юридичним фактом в юридичному складі, що спричиняє виникнення шлюбного правовідношення (див. п. 3 ст. 21 СК України та коментар до нього). Таким чином підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя виступає реєстрація шлюбу, у той час як права та обов'язки подружжя складають зміст шлюбу як правовідношення.

Реєстрація шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану спричиняє появу шлюбного правовідношення, прав та обов'язків подружжя (див. ст. 27 СК України та коментар до неї). У свою чергу проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України). Таким чином, подружній статус набувають лише особи, які зареєстрували шлюб в державному органі реєстрації актів цивільного стану.