Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

5. Із загального правила про недійсність шлюбу, зареєстрованого з особою, яка вже перебуває в зареєстрованому шлюбі, існує виключення. Згідно із ч. 5 коментованої статті у разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу. Це означає, що правові наслідки виникатимуть для сторін лише наперед, тобто з моменту припинення попереднього шлюбу. Під час існування попереднього шлюбу сторони не можуть вважатися подружжям і набувати для себе права та обов'язки, що передбачені законом для осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Таким чином, повторний шлюб може частково (під час існування попереднього шлюбу) бути недійсним, а частково (після припинення попереднього шлюбу) дійсним.

З аналізу норм закону можна зробити висновок, що підстава припинення попереднього шлюбу не має значення. Це може бути розірвання попереднього шлюбу в органах РАЦС чи в суді або смерть одного з подружжя. Наслідки щодо долі повторного шлюбу будуть однакові — він стає дійсним після припинення попереднього шлюбу (див. ч. ч. 1,2 ст. 104 СК України та коментар до них).

6. За концепцією, що знайшла своє відображення в коментованій статті, недійсний шлюб є абсолютно недійсним. Він не тягне для сторін правових наслідків. Тому навіть якщо сторони, які перебувають у недійсному шлюбі, розірвуть його в судовому або адміністративному порядку, це не буде мати правового значення. З моменту реєстрації недійсного шлюбу та до моменту розірвання «шлюбу» сторони не вважаються дружиною та чоловіком. Оскільки недійсний шлюб юридично не існує, то по суті і «розривати» нема чого.

Аналогічно вирішується питання і у разі смерті особи, яка перебувала у недійсному шлюбі. У зв'язку з тим, що недійсний шлюб не породжує для сторін статусу подружжя, вони не можуть визнаватися спадкоємцями першої черги, як це має місце для осіб, які перебувають у дійсному шлюбі.

Закон передбачає, що навіть у випадку розірвання «шлюбу» або смерті особи, яка перебувала у такому «шлюбі», актовий запис про шлюб анулюється органом РАЦС.

7. Закон диференційовано підходить до вирішення питання про наслідки недійсного шлюбу. Тому вони стосуються лише того з «подружжя», хто знав про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховав їх від другого з подружжя і (або) від державного органу РАЦС (див. ч. 6 ст. 45 СК України та коментар до неї).

Недійсність шлюбу, навіть передбаченого в коментованій статті (абсолютно недійсного), не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків та дитини, яка народилася у цьому шлюбі (див. ст. 47 СК України та коментар до неї).

Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду

1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

1. В коментованій статті визначаються правила щодо шлюбу, який визнається недійсним за рішенням суду. На відміну від шлюбу, який є недійсним (ст. 39 СК України), в цьому випадку необхідне відповідне рішення суду про визнання шлюбу недійсним. У свою чергу передбачений коментованою статтею шлюб, який визнається недійсним, відрізняється від шлюбу, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41 СК України). В останньому випадку суд має можливість вирішувати питання щодо визнання або невизнання шлюбу недійсним. Якщо будуть знайдені необхідні підстави, шлюб може бути визнаний судом недійсним, якщо таких підстав немає або вони існували, а потім відпали, то суд може не визнати шлюб недійсним.

Таким чином, в коментованій статті визначаються випадки, при наявності яких суд визнає шлюб недійсним. Функція суду в цьому випадку полягає у з'ясуванні необхідних обставин, які визначаються як умови недійсності шлюбу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 коментованої статті шлюб визнається недійсним за рішенням суду:

• якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;

• у разі його фіктивності.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1 ст. 214 ЦПК України). Якщо в процесі розгляду справи буде встановлена наявність однієї з двох вказаних підстав, суд визнає шлюб недійсним.

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права (ст. 24 СК України). Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним.

Згода особи не вважається вільною у наступних випадках: