Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Ця норма закону деталізується в Правилах реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом! Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 18.11.2003 р. № 140/5). В п. 4.6 Правил зокрема вказано, що орган реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов'язаний ознайомити осіб, які вступають у шлюб, з умовами і порядком реєстрації шлюбу, переконатися, що ці особи взаємно обізнані зі станом здоров'я і сімейним станом один одного, а також роз'яснити їм права і обов'язки як майбутнього подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до вступу в шлюб.

Можна зазначити, що за часів СРСР практикувалося створення спеціальних консультаційних пунктів при органах реєстрації актів цивільного стану, метою діяльності яких було саме роз'яснення нареченим наслідків шлюбу, прав та обов'язків/подружжя. Однак така практика не була поширеною і не продемонструвала своєї ефективності. Новий СК України покладає обов'язок щодо ознайомлення наречених з їхніми правами та обов'язками на державні органи реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров'я

1. Наречені зобов'язані повідомити один одного про стан свого здоров'я.

2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

3. Порядок здійснення медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, встановлює Кабінет Міністрів України.

4. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

5. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

1. В коментованій статті встановлюється загальне правило щодо необхідності взаємної обізнаності наречених про стан їх здоров'я. Відомо, що стан здоров'я одного з подружжя може безпосередньо впливати на стан здоров'я другого з подружжя та їхніх нащадків. У зв'язку з цим питання про стан здоров'я чоловіка та жінки закон не розглядає як приватну справу кожного з подружжя окремо. Наречені пов'язані між собою відповідним обов'язком — повідомити один одного про стан свого здоров'я. В якій саме формі може здійснюватися таке «повідомлення» вирішується чоловіком та жінкою самостійно. Це питання не визначається законом.

Орган реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов'язаний переконатися, що ці особи взаємно обізнані зі станом здоров'я і сімейним станом один одного та попередити про відповідальність за приховання перешкод до вступу в шлюб (п. 4.6 Правил реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України).

2. В СК України передбачені спеціальні наслідки порушення обов'язку наречених повідомити один одного про стан свого здоров'я. В ч. 5 коментованої статті вказано, що приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним. У свою чергу в п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України визначено, що шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків.

Звертає на себе увагу розбіжність між ч. 5 ст. 30 та п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України стосовно підстав визнання шлюбу недійсним. Це пояснюється тим, що в ст. 3 °CК України було внесено зміни Законом України від 22.12. 2006 р. № 524-У «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України». У зв'язку з цим вказана норма діє в оновленій редакції. Проте законодавець не врахував, що положення ч. 5 ст. 3 °CК України має співпадати з п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України. Виходячи з того, що коментована стаття була змінена законом, який було прийнято пізніше, шлюб може бути визнаний судом недійсним за правилами, передбаченими саме ч. 5 ст. 3 °CК України.

Таким чином, шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду у разі приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків. В новій редакції коментованої статті акцентуються два моменти. По-перше, шлюб може бути визнаний недійсним, якщо порушення здоров'я одного з наречених або їх нащадків не лише стало, а й може статися у майбутньому. Таким чином закон не передбачає обов'язкового доведення в суді факту реального настання негативних наслідків приховання хвороби одним з наречених. По-друге, шлюб може бути визнаний недійсним, якщо порушення (загроза порушення) стосується як фізичного, так і психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків. В первісній редакції ч. 5 ст. 3 °CК України наслідки виникали, якщо особа приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. В новій редакції вказаної норми застосований більш широкий підхід. Мова йде не лише про тяжку або небезпечну для іншої особи хворобу, а й про будь-яке порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків.

3. Недійсність шлюбу не є обов'язковим наслідком приховання одним з подружжя своєї хвороби. Суд лише може прийняти рішення про визнання шлюбу недійсним. При вирішенні справи суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 41 СК України).

4. Наречені можуть бути добре обізнані про стан свого здоров'я. Тоді вони самі обирають форму повідомлення другої сторони щодо цього. Однак у наречених може виникнути бажання з'ясувати стан свого здоров'я більш детально. В ч. 2 коментованої статті вказано, що держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 1740 було затверджено Порядок здійснення добровільного медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Постанова набула чинності з 01.01.2004 р. разом з набуттям чинності новим СК України. Вказаний Порядок визначає механізм організації добровільного медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з метою визначення стану їх здоров'я для профілактики захворювань, небезпечних для подружжя та їх нащадків.

Інформацію про можливість проходження обстеження наречені отримують в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Вказані органи під час прийняття заяви про реєстрацію шлюбу інформують осіб про можливість здійснення медичного обстеження та за їх бажанням видають направлення за зразком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я. Медичне обстеження наречених за направленнями державних органів реєстрації актів цивільного стану здійснюється в акредитованих лікувально-профілактичних закладах. Ці заклади зобов'язані здійснити медичне обстеження протягом 20 днів після звернення наречених до цих закладів. Перелік видів добровільного медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, затверджується Міністерством охорони здоров'я України. Відомості про результати медичного обстеження повідомляються лише особам, які пройшли обстеження, і заносяться до медичних карток.

5. Треба наголосити на тому, що медичне обстеження проводиться виключно за бажанням наречених. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Законом України від 22.12. 2006 р. № 524-У «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» була змінена ч. 1 коментованої статті. Первісний текст, згідно з яким «особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан здоров'я» було змінено на «наречені зобов'язані повідомити один одного про стан свого здоров'я». Заміна терміну спричинила неочікувані наслідки. В засобах масової інформації почала активно проводитися думка, що новий закон передбачає обов'язкове медичне обстеження наречених. Це не відповідає дійсності. Введення терміну «зобов'язані» є чітким і юридично визначеним, натомість «повинні» має відтінок життєвого розуміння обов'язку особи зробити певні дії. Лише в цьому і є сенс зміни термінології закону.

Однак поява в законі вислову «зобов'язані повідомити про стан свого здоров'я» не означає необхідності проходження нареченими медичного обстеження. Іншими словами, — обов'язок наречених полягає у повідомленні один одного про стан свого здоров'я, а не проходженні медичного обстеження.