Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

4. Вимога (претензія) обов’язково має містити зазначення про те, в чому полягає порушення, якого припустився боржник за зобов’язанням, забезпеченим гарантією. Відсутність такого зазначення дає підстави стверджувати, що вимога (претензія) як односторонній правочин не відповідає умовам гарантії (ч. 1 ст. 565 ЦК). Якщо після відмови гаранта задовольнити претензію, бенефіціаром буде пред’явлено позов про стягнення грошової суми відповідно до гарантії, гарант вправі пред’явити зустрічний позов про визнання претензії (вимоги) недійсною як такої, що не відповідає вимогам ч. 2 та 3 ст. 563 ЦК.

5. У ч. 4 ст. 563 ЦК йдеться про можливість «пред’явлення» вимоги до гаранта в межах строку, встановленого в гарантії. Але ж підставою для відмови в задоволенні вимоги кредитора є подання вимоги гарантові після закінчення строку гарантії. Таке формулювання ч. 1 ст. 565 ЦК є підставою для висновку про те, що в межах строку гарантії вимога (претензія) і додані до неї документи бенефіціара мають бути отримані гарантом.

6. Частина 5 ст. 563 ЦК встановлює один із випадків, коли відповідно до ст. 515 ЦК заміна кредитора в зобов’язанні не допускається (якщо інше не передбачено гарантією).

Стаття 564. Обов’язки гаранта під час розгляду вимоги кредитора

1. Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

2. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності — в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

1. На гаранта покладається обов’язок після одержання вимоги кредитора (бенефіціара) негайно повідомити про це боржника. Невиконання гарантом цього обов’язку не позбавляє його права на зворотну вимогу до принципала (боржника). Проте з урахуванням обставин справи не виключається відхилення вимог гаранта до принципала (якщо внаслідок неповідомлення гарантом принципала (боржника) виконання, здійснене гарантом, виявиться безпідставним). Пункт 2 ст. 8 Уніфікованих правил [378] покладає на гаранта обов’язок повідомити про отримання претензії (вимоги) також сторону, що інструктує.

2. Вимога (претензія) бенефіціара має бути розглянута в строк, передбачений в гарантії. Якщо цей строк в гарантії не встановлено, він має бути «розумним». За основу при визначенні тривалості цього «розумного» строку слід визнати семиденний строк, що встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК. Але відповідно до обставин справи цей строк може бути скоригований (у бік збільшення).

Стаття 565. Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора

1. Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

2. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

3. Якщо гарант після пред’явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов’язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.

Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

1. Підставами відмови гаранта виконати вимогу кредитора (бенефіціара) є: 1) невідповідність вимоги або доданих до неї документів за змістом або формою умовам гарантії; 2) пред’явлення вимоги або доданих до неї документів після закінчення строку дії гарантії; 3) невідповідність вимоги ч. 2 та 3 ст. 563 ЦК.

2. Відповідно до ст. 562 ЦК і з урахуванням умов гарантії гарант може нести відповідальність перед бенефіціаром (кредитором) і у випадках недійсності чи припинення основного зобов’язання. Але у випадку, коли бенефіціар (кредитор) пред’явив вимогу до гаранта, а гарант узнав про недійсність або припинення зобов’язання, він (гарант) зобов’язаний негайно повідомити про це бенефіціара (кредитора) і боржника. Зобов’язання за гарантією у разі недійсності або припинення основного зобов’язання підлягає виконанню у разі пред’явлення повторної вимоги.

Стаття 566. Обов’язок гаранта

1. Обов’язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.

У разі порушення гарантом свого обов’язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

1. Граничний розмір зобов’язання гаранта перед бенефіціаром (кредитором) визначається гарантією. Але гарант може нести відповідальність перед бенефіціаром і в більшому розмірі, якщо для цього є підстави, передбачені цивільним законодавством. При цьому застосовуються загальні правила про підстави та умови відповідальності боржника. Проте в гарантії може міститись застереження про те, що навіть за наявності таких підстав і умов гарант не може відповідати перед бенефіціаром в розмірі, що перевищує зазначений в гарантії.

Стаття 567. Оплата послуг гаранта