Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

2. Положення ч. 3 ст. 1108 ЦК про види ліцензії (виключна, одинична, невиключна) поширюються і на відносини, що виникають на підставі ліцензійного договору. При цьому ч. 4 ст. 1109 ЦК встановлює презумпцію невиключної ліцензії (якщо ліцензійним договором не передбачено інше, ліцензія вважається невиключною).

3. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об’єкта інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Стосовно різних об’єктів інтелектуальної власності по-різному визначається момент виникнення права на них (момент; коли ці права набувають чинності). Відповідно до ч. 1 ст. 437 ЦК авторське право виникає з моменту створення твору. Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення, на фонограму чи відеограму — з моменту їх виготовлення, на передачу (програму) організації мовлення — з моменту її першого здійснення (ст. 451 ЦК). Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, компонування інтегральної мікросхеми, сорт рослин, породу тварин, географічне зазначення є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації (ч. 1 ст. 465; ч. 1 ст. 475; ч. 1 ст. 488; ст. 504 ЦК). Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку (ст. 496 ЦК).

Порушення вимоги про можливість укладення ліцензійного договору тільки за умови чинності відповідних прав на момент укладення договору, як і інші відступлення в ліцензійному договорі від вимог ст. 1109 ЦК, тягнуть нікчемність ліцензійного договору. Нікчемність правочину є наслідком, зокрема, встановлення плати за видання або відтворення твору у вигляді фіксованої суми за відсутності в договорі умови про максимальний тираж твору. У таких випадках у силу нікчемності договору використання твору втрачає підстави, і ліцензіат не вправі розповсюджувати твір, хоча б тираж і був повністю виготовлений. Розумні сторони мають досягти домовленості щодо максимального тиражу, що відкриє можливість для використання виготовленого тиражу.

4. При застосуванні ч. 9 ст. 1109 ЦК слід враховувати, що нікчемними є будь-які умови ліцензійного договору, що суперечать положенням Цивільного кодексу (а не тільки ті, що погіршують становище творця об’єкта прав інтелектуальної власності, як це передбачено ч. 2 ст. 1111 та ч. 3 ст. 1113 ЦК).

Це не виключає застосування до ліцензійних договорів ч. 2 ст. 1111 ЦК, яка визнає нікчемними умови ліцензійних договорів, які погіршують становище творця об’єкта прав інтелектуальної власності в порівнянні з законами або типовим договором. Стосовно умов ліцензійних договорів, які не погіршують становище творця, підставою їх нікчемності визнається суперечність тільки Цивільному кодексу, а не іншим законам. З іншого боку, суперечність Цивільному кодексу означає суперечність не тільки ст. 1109 ЦК, що присвячена ліцензійним договорам, а і іншим положенням Цивільного кодексу.

Стаття 1110. Строк ліцензійного договору

1. Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності.

2. Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об’єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

3. У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п’ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п’ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

1. Строк ліцензійного договору не може виходити за межі строку чинності права, яке є предметом договору. За відсутності в договорі умови про строк ліцензійного договору договір вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності майнового права на відповідний об’єкт інтелектуальної власності, але не більше ніж на п’ять років. Договір вважається продовженим на невизначений час, якщо за шість місяців (не менше) до спливу зазначеного п’ятирічного строку жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про відмову від договору. Кожна із сторін ліцензійного договору, продовженого на невизначений термін, має право на свій розсуд відмовитись від договору, письмово попередивши іншу сторону про розірвання договору за шість місяців (якщо більш тривалий строк не встановлений договором).

2. Будь-яке порушення ліцензійного договору однією із його сторін дає право іншій стороні розірвати ліцензійний договір шляхом вчинення одностороннього правочину — заяви про відмову від договору. Зокрема, ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого терміну початку використання об’єкта інтелектуальної власності. Якщо ж ліцензійний договір продовжений на невизначений час відповідно до ч. 3 ст. 1110 ЦК, то кожна із його сторін на свій розсуд вправі відмовитись від договору, повідомивши про це іншу сторону за шість місяців до розірвання договору.

Стаття 1111. Типовий ліцензійний договір

1. Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори.

2. Ліцензійний договір може містити умови, не передбачені типовим ліцензійним договором. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об’єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище порівняно з становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, встановленими типовим договором або законом.

1. Частина 4 ст. 33 Закону «Про авторське право і суміжні права» [133] надає відповідним відомствам і творчим спілкам право розробляти примірні авторські договори (зразки авторських договорів). У ст. 1111 ЦК йдеться про типові ліцензійні договори. їх юридичне значення визначається в ч. 2 ст. 1111 ЦК. При укладенні конкретного ліцензійного договору сторони мають брати за основу типовий ліцензійний договір. їм надається право встановлювати в договорі умови, які не передбачені типовим ліцензійним договором. Допускається також, щоб сторони відступили не тільки від типового ліцензійного договору, а і від закону в бік покращення становища творця об’єкта права інтелектуальної власності (а не будь-якого ліцензіара). У разі відступлення в ліцензійному договорі від закону або типового ліцензійного договору в бік погіршення становища творця об’єкта інтелектуальної власності відповідні умови є нікчемними, а відносини сторін у відповідній частині регулюються законом або типовим ліцензійним договором.

2. Правова конструкція, яку законодавець використовує в ч. 2 ст. 1111 ЦК, може бути позначена як одностороння диспозитивність. Ця правова конструкція використовується також в ч. 2 ст. 787 ЦК (стосовно прокату). На цей час типові ліцензійні договори, про які йдеться в ст. 1111 ЦК, не затверджувались.

Стаття 1112. Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності

1. За договором про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець — письменник, художник тощо) зобов’язується створити об’єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

2. Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об’єкта замовником.

3. Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.