Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

2. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

3. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

4. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об’єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

1. Відповідно до ч. 1 ст. 1108 ЦК ліцензія надає право використання об’єкта інтелектуальної власності «в певній обмеженій сфері». Мається на увазі, що право на використання такого об’єкта без будь-яких обмежень на певний строк передбачає укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦК).

2. Право використання об’єкта права інтелектуальної власності на підставі ліцензії зазвичай підлягає оплаті. Це обумовлює необхідність погодження ліцензіаром і ліцензіатом питань, що стосуються розміру та порядку внесення плати за користування об’єктом права інтелектуальної власності. Тому ч. 2 ст. 1108 ЦК і передбачає, що ліцензія може бути оформлена як окремий документ, а може бути складовою частиною ліцензійного договору. Не виключається видача ліцензії як здійснення одностороннього правочину і одночасне укладення договору про умови здійснення плати за використання об’єкта інтелектуальної власності.

3. Видача ліцензіатом субліцензії допускається лише за наявності письмової згоди ліцензіара. Така згода може бути включена до ліцензії. Субліцензія, видана за відсутності письмової згоди ліцензіара, є оспорюваним правочином.

Стаття 1109. Ліцензійний договір

1. За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

2. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

3. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об’єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

4. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

5. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

6. Права на використання об’єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

7. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.

8. Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

9. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

1. Дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності, що надається ліцензійним договором, також називається ліцензією. У ч. З ст. 1109 ЦК визначаються істотні умови ліцензійного договору. Проте він не може бути визнаний неукладеним із-за відсутності однієї чи декількох істотних умов, якщо сторони почали його виконання. Такий висновок випливає із змісту ст. 1108 ЦК, яка вимагає встановлення в ліцензійному договору території, на яку поширюються права на використання об’єкта інтелектуальної власності, але допускає, щоб ця територія не була визначена. Встановлюється (ч. 6 ст. 1109 ЦК) ще один спосіб поповнення змісту договору: права на використання об’єкта інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначаються в договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.