Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

3. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

4. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

1. Письмова форма для договорів комерційної концесії є обов’язковою. Порушення цієї вимоги тягне нікчемність договору. Договори комерційної концесії підлягають державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Оскільки за сучасних умов правоволодільцями, що укладають договори з українськими користувачами, переважно є іноземні юридичні особи, встановлюється, що в таких випадках договори комерційної концесії підлягають державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

2. На договори комерційної концесії не поширюється загальне правило ч. 1 ст. 210 ЦК про -те, що правочини, які підлягають державній реєстрації, вважаються вчиненими з моменту їх державної реєстрації. Державна реєстрація договорів комерційної концесії — це зовсім інша правова конструкція, що передбачена ст. 210 ЦК. Із зазначення на право сторін договору комерційної концесії посилатися у відносинах з третіми особами на цей договір лише з моменту його державної реєстрації, слід зробити такий висновок, що до державної реєстрації цей договір є дійсним (укладеним) стосовно відносин його сторін. У відносинах між собою сторони договору комерційної концесії можуть посилатись на цей договір до його державної реєстрації.

3. Порядок державної реєстрації договору комерційної концесії на цей час не встановлено. Немає будь-яких підстав поширювати на договори комерційної концесії чинність Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів [327], оскільки цим актом встановлюється порядок реєстрації правочинів державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, а державну реєстрацію договорів комерційної концесії здійснюють органи, визначені в ч. 2, 3 ст. 1118 ЦК.

Стаття 1119. Договір комерційної субконцесії

1. У випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії.

2. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені цим Кодексом або іншим законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії.

3. Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно.

4. Визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії.

1. Хоч у ч. 1 ст. 1115 ЦК і зазначається те, що за договором комерційної концесії право користування комплексом прав користувачеві надається «відповідно до вимог» Цивільного кодексу, все ж межі прав користувача на використання предмета договору комерційної концесії визначаються цим договором. Вихід за ці межі є правопорушенням, яке тягне відповідальність користувача. У таких випадках можливе також розірвання договору, якщо є підстави, передбачені ст. 651 ЦК. Тому укладення користувачем договору комерційної субконцесії можливе тільки за наявності згоди правоволодільця та на умовах, погоджених з правоволодільцем. Такі згода та погодження можуть бути передбачені договором комерційної концесії або надані окремо. Згода і погодження є односторонніми правочинами, які відповідно до ст. 208 ЦК мають вчинятись в письмовій формі.

2. Визнання договору комерційної концесії недійсним веде до втрати користувачем права на укладення договору комерційної субконцесії, хоча б такий договір було укладено до визнання договору комерційної концесії недійсним, за наявності згоди правоволодільця та за умов, погоджених з правоволодільцем.

3. Використання в ч. 3 ст. 1119 ЦК терміну «шкода» (а не терміну «збитки») викликане якраз можливістю покладення обов’язку відшкодування шкоди на користувача за договором комерційної субконцесії, тобто на особу, яка в зобов’язальних правовідносинах з правоволодільцем не перебуває. Частина 3 ст. 1119 ЦК не визначає, яка ж шкода підлягає відшкодуванню користувачем і субкористувачем солідарно. Такою є шкода, заподіяна укладенням, зміною та виконанням договору комерційної субконцесії. Якщо користувач не в зв’язку з цим порушив права правоволодільця, що випливають із договору комерційної концесії, він відшкодовує збитки, завдані правоволодільцеві, особисто. Субкористувач також особисто відповідає за шкоду, якої він завдав правоволодільцю, якщо ця шкода не пов’язана з укладенням, зміною та виконанням договору комерційної субконцесії.

Стаття 1120. Обов’язки правоволодільця

1. Правоволоділець зобов’язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав.

2. Правоволоділець зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії:

1) забезпечити державну реєстрацію договору;

2) надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

3) контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

1. Права та обов’язки сторін договору комерційної концесії визначаються договором. До змісту договору комерційної концесії відповідно до ст. 1120 ЦК з урахуванням ст. 628 ЦК включаються обов’язки сторін, передбачені ст. 1120, 1121 ЦК, а також права, що прямо випливають із цих статей та кореспондують встановленим ними обов’язкам.