Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

Стаття 997. Припинення договору страхування

1. Договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

2. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред’явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.

Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором.

3. Страхувальник або страховик зобов’язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.

Страховик не має права відмовитися від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

5. Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат.

Наслідки відмови від договору страхування життя встановлюються законом.

6. Якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється.

1. Припинення договору страхування (за термінологією ст. 28 Закону «Про страхування» [139] — «припинення дії договору страхування») — це родове поняття, яке охоплює розірвання договору за волею однієї або обох сторін договору і припинення договору з інших підстав. Такі інші підстави передбачені пунктами 1 (закінчення строку дії договору), 2 (виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі), 4 (ліквідація страхувальника — юридичної особи або смерть страхувальника — фізичної особи, крім встановлених випадків), 5 (ліквідація страховика).

2. На стороні страховика право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку виникає внаслідок таких юридичних фактів, що мають настати послідовно: 1) прострочення страхувальником внесення чергового страхового платежу; 2) пред’явлення страховиком письмової вимоги до страхувальника про сплату простроченого страхового платежу; 3) несплата простроченого платежу впродовж десяти робочих днів після пред’явлення страховиком зазначеної вище вимоги (вимога має вважатись пред’явленою в день, в який страхувальник про неї узнав, тобто в день її отримання страхувальником). Виникнення на стороні страховика права на розірвання договору не звільняє його від обов’язку дотримання порядку відмови від договору (розірвання договору в односторонньому порядку), встановленого абзацом першим ч. 3 ст. 997 ЦК: страховик зобов’язаний повідомити страхувальника про відмову від договору не пізніше як за тридцять днів до дати припинення договору, яку страховик визначив у такому повідомленні.

3. Крім того, право на розірвання договору страхування шляхом односторонньої відмови від нього виникає у страховика і страхувальника за наявності підстав, встановлених договором. При цьому сторона, що відмовляється від договору, має дотримуватись порядку відмови від договору, встановленого абзацом першим ч. 3 ст. 997 ЦК.

4. Абзац другий ч. 3 ст. 997 ЦК лише конкретизує правило ст. 629 ЦК, яким договір визнається обов’язковим для виконання сторонами. При цьому лише підкреслюється в ч. 3 ст. 997 ЦК, що договором та законом може бути передбачено інше. Було б помилковим таке тлумачення абзацу другого ч. 3 ст. 997 ЦК, що ним забороняється відмова страховика від договору особистого страхування без згоди страхувальника, «який не допускає порушення договору», але визнається право страховика на відмову від такого договору в будь-якому випадку, якщо страхувальник припустився порушення договору.

5. Стаття 997 ЦК є одним із небагатьох положень актів цивільного законодавства, яке встановлює наслідки розірвання договору страхування шляхом відмови від нього однієї із сторін.

Наслідки відмови страхувальника від договору страхування залежать від того, відмова страхувальника пов’язана чи не пов’язана з порушенням страховиком умов договору страхування: 1) за наявності такого порушення страховик зобов’язаний повернути страхувальникові всі сплачені страхувальником страхові платежі (за весь період від дня набрання чинності договором страхування — ст. 983 ЦК). Мається на увазі, що право страхувальника на відмову від договору передбачене законом або договором страхування; 2) за відсутності порушення з боку страховика, якщо страхувальник мав право на відмову від договору відповідно до його умов і закону, страховик зобов’язаний повернути страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

6. Якщо страховик з підстав, передбачених договором страхування, відмовився від договору страхування за відсутності порушення з боку страхувальника, на страховика покладається обов’язок повернути страхувальникові всі сплачені страхувальником страхові платежі, починаючи з першого. Якщо ж страховик відмовився від договору у зв’язку з порушенням страхувальником договору з підстав, встановлених ч. 2 ст. 997 ЦК або договором, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення договору страхування, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справ та фактично здійснених на користь страхувальника страхових виплат.

7. Наслідки відмови від договору страхування життя встановлюються частинами шостою-дев’ятою ст. 28 Закону «Про страхування» [139]. Як і при припиненні договору страхування життя іншими способами, при розірванні договору шляхом відмови від нього однієї із сторін страхувальникові повертається викупна сума. Вона визначається як сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з Методикою, яка проходить експертизу в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Ця методика розробляється актуарієм і є невід’ємною частиною правил страхування життя.