Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

1. Стаття 993 ЦК формулює загальне правило, відповідно до якого до страховика в межах його фактичних витрат переходить право вимоги, яке виникло у страхувальника (особи, на користь якої здійснено страхову виплату) у зв’язку з випадком, який відповідно до договору страхування є страховим.

2. Викладене правило не поширюється на страхування відповідальності. Тому Порядок і правила проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації [314] взагалі не передбачають пред’явлення страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування відповідальності повітряного перевізника, вимоги до особи, відповідальної за настання страхового випадку. Спеціальні правила ст. 38 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють випадки, коли страховикові, який виплатив страхове відшкодування відповідно до цього Закону, надається право пред’явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу; до особи, що відповідає за стан дороги, якщо шкода в результаті дорожньо-транспортної пригоди заподіяна з вини цієї особи; до особи, що заподіяла шкоди навмисно. Зазначена стаття встановлює також підстави для пред’явлення регресних позовів Моторним (транспортним) страховим бюро України, якщо воно сплатило страхове відшкодування.

3. Перехід до страховика права на пред’явлення вимоги до винної особи слід відрізняти від суброгації. Суброгацією відповідно до ст. 269 КТМ [23] є перехід права на застраховане майно (у разі страхування на повну вартість) або права на частку застрахованого майна пропорційно по відношенню страхової суми до страхової вартості (у разі страхування на неповну вартість).

Стаття 994, Зміна страхувальника — фізичної особи у договорі страхування

1. У разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов’язки переходять до осіб, які одержали це майно у спадщину.

В інших випадках права та обов’язки страхувальника можуть перейти до третіх осіб лише за згодою страховика, якщо інше не встановлено договором страхування.

2. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, його права та обов’язки можуть перейти до цієї особи або до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов’язки щодо охорони прав та інтересів застрахованої особи.

1. Зміна власника застрахованого майна у зв’язку із спадкуванням тягне за собою правонаступництво на стороні страхувальника (перехід прав та обов’язків за договором майнового страхування до особи, яка отримала застраховане майно у спадщину) незалежно від волі страховика. В інших випадках зміна власника застрахованого майна може тягти за собою перехід прав та обов’язків страхувальника до набувача майна лише за наявності згоди страховика. Така згода може бути дана заздалегідь шляхом включення до договору страхування відповідної умови.

2. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, до цієї особи переходять права та обов’язки страхувальника, якщо страховим випадком договором страхування визнається смерть страхувальника. При цьому права та обов’язки за договором страхування до складу спадщини не включаються.

Стаття 995. Наслідки припинення юридичної особи — страхувальника

1. Якщо юридична особа — страхувальник припиняється і встановлюються її правонаступники, права та обов’язки страхувальника переходять до правонаступників.

1. Цивільне законодавство не встановлює будь-яких обмежень на перехід прав та обов’язків страхувальника — юридичної особи, яка припиняється з правонаступництвом. Проте договором страхування може бути встановлено, що договір страхування в таких випадках припиняється.

Стаття 996. Наслідки визнання страхувальника — фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності

1. Права та обов’язки страхувальника — фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, здійснюються її опікуном з моменту визнання особи недієздатною.

Договір страхування відповідальності фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, припиняється з моменту визнання особи недієздатною.

2. Страхувальник — фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена судом, здійснює свої права та обов’язки страхувальника лише за згодою піклувальника.

1. Як і інші права та обов’язки недієздатної особи, її права та обов’язки, що ґрунтуються на договорі страхування майна, здійснюються опікуном. Це стосується і випадків, коли особа визнана недієздатною в період дії договору страхування майна. Якщо ж особа є страхувальником у договорі страхування її відповідальності, і в період дії договору страхування ця особа визнана недієздатною, договір страхування припиняється з моменту визнання такої особи недієздатною. Припинення договору страхування у випадку, передбаченому абзацом другим ч. 1 ст. 996 ЦК, тягне такі наслідки: 1) якщо страховий випадок настав до моменту визнання особи недієздатною (ст. 40 ЦК), виникає обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування, а виконується цей обов’язок у загальному порядку; 2) якщо страховий випадок настав після моменту визнання особи недієздатною, обов’язок виплатити страхове відшкодування на стороні страховика не виникає; 3) до моменту визнання фізичної особи недієздатною вона несе обов’язок сплати страхових платежів, після цього моменту зазначений обов’язок припиняється. Тому страхові платежі за період до настання зазначеного моменту можуть бути стягнені із страхувальника, а достроково внесені страхові платежі, що припадають на період після визнання особи недієздатною, мають бути повернені страхувальникові.

Припинення договору страхування відповідальності фізичної особи, що визнана недієздатною, не виключає укладення опікуном договору страхування відповідальності за шкоду, завдану недієздатною особою, що знаходиться під опікою.

2. Обмеження дієздатності фізичної особи — страхувальника не спричиняє припинення договору страхування, але страхувальник у таких випадках здійснює права та обов’язки, що виникли на підставі договору страхування, лише за згодою піклувальника. Це спеціальне правило відповідає змісту загального правила ч. 3 ст. 37 ЦК.