Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

Стаття 947. Відшкодування витрат на зберігання

1. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

2. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

3. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

1. Ця стаття потребує ретельного логічного тлумачення. Частини 2 та 3 цієї статті встановлюють умови, за яких зберігач має право на відшкодування здійснених ним витрат на зберігання речі. Із цих правил випливає, що за межами гіпотез ч. 2 і ч. 3 ст. 947 ЦК (якщо витрати на зберігання можна було передбачити договором і якщо зберігання здійснюється за плату) зберігач не має права на відшкодування витрат, здійснених на зберігання речі. Разом з тим ч. 1 ст. 947 ЦК з урахуванням ч. 3 ст. 6 ЦК допускає, щоб сторони договору зберігання встановили умову про відшкодування поклажодавцем витрат зберігача на зберігання понад плату за зберігання. Прямо ч. 1 ст. 947 ЦК встановлюється, що сторони договору зберігання вправі включити витрати зберігача на зберігання до плати за зберігання.

2. Положення ч. 3 ст. 946 ЦК допускає можливість встановлення установчим документом юридичної особи або договором умови про безоплатне зберігання речей. Автори не рекомендують встановлювати таке ні першим (установчим документом), ні іншим (договором) способом. Навіть у тих випадках, коли зберігання здійснюється разом з іншою господарською діяльністю, яка в цілому є прибутковою, не треба вказувати в договорі на безоплатність зберігання. У таких випадках доцільно встановлювати ціну за товар, послугу, роботу і зазначати, що плата за зберігання включена в таку ціну. Якщо ж встановлено (установчим документом чи договором), що зберігання здійснюється безоплатно, на стороні зберігача виникає обов’язок включити до бази оподаткування податком на додану вартість послуги щодо зберігання за ціною, що не може бути меншою звичайної (ч. 4.2 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість» [84]), а на стороні поклажодавця виникає обов’язок включити вартість цієї послуги до валового доходу (абзац другий п. 4.1.6 ч. 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [86]), що відповідно збільшує обсяг прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Стаття 948. Обов’язок поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання

1. Поклажодавець зобов’язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 938 ЦК строк зберігання може бути встановлений або не встановлений. Якщо строк зберігання визначений моментом пред’явлення вимоги про повернення речі, то строк зберігання відповідно до ст. 938 ЦК слід вважати встановленим тривалістю звичайного за даних обставин строку зберігання. Зі спливом цього строку зберігай вправі вимагати від поклажодавця, щоб той забрав річ впродовж розумного строку. Якщо ж строк зберігання встановлений, після його закінчення зберігай праві вимагати від поклажодавця, щоб той забрав річ. Якщо поклажодавець не виконав свого обов’язку забрати річ після закінчення строку зберігання, наступають наслідки, передбачені ч. 3 ст. 950 ЦК.

Стаття 949. Обов’язок зберігача повернути річ

1. Зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

2. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов’язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

3. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

1. Обов’язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, випливає із суті зобов’язання зберігання. У ч. 1 ст. 949 ЦК цей обов’язок зберігача закріплюється прямо. Якщо договором зберігання було передбачене право зберігача на знеособлення речей, прийнятих на зберігання (ст. 941 ЦК), зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві відповідну кількість речей того ж самого роду та такої самої якості.

2. Із спеціального правила ч. 3 ст. 949 ЦК, як і з будь-якого спеціального правила, не може випливати протилежне правило, яке б застосовувалось за межами гіпотези ч. 3 ст. 949 ЦК. Тому свідченнями свідків може підтверджуватись не тільки тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві,

а і будь-які інші обставини, що встановлюються судом при розгляді відповідного спору, якщо тільки не встановлені спеціальні обмеження видів доказів, які можуть бути припустимими.

Стаття 950. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі

1. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігай відповідає на загальних підставах.

2. Професійний зберігай відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігай, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.