Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

4. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв’язку з порушенням обов’язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

1. На клієнта покладається обов’язок надати експедиторові документи та інформацію про властивості товару, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання обов’язків, встановлених договором. Невиконання цього обов’язку тягне обов’язок клієнта відшкодувати збитки, завдані таким порушенням експедитору.

2. На експедитора покладається обов’язок повідомити клієнта про виявлені недоліки отриманої інформації. Йому також надається право вимагати надання додаткової інформації у разі неповноти наданої інформації. Про відповідальність експедитора за неналежне виконання чи невиконання зазначеного обов’язку у ст. 933 ЦК не йдеться. Але така відповідальність на підставі загальних норм про відповідальність, сформульованих у главі 51 ЦК, не виключається. Така відповідальність прямо передбачається ст. 934 ЦК.

3. Частина 3 ст. 937 ЦК надає експедиторові більш широкі можливості для відстрочення виконання зобов’язання в зв’язку з простроченням з боку клієнта, ніж передбачені загальним правилом ч. 2 ст. 613 ЦК. Відповідно до цього загального правила боржник має право на відстрочення виконання зобов’язання на час прострочення кредитора, якщо до вчинення відповідних дій кредитора боржник не міг виконати свого обов’язку. Відповідно до ч. 3 ст. 937 ЦК експедитор має право відкласти виконання своїх обов’язків за договором до надання документів, навіть якщо виконання експедитором його обов’язків за договором і було можливим без відповідних документів.

Стаття 934. Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування

1. За порушення обов’язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

1. Експедитор несе відповідальність перед клієнтом відповідно до глави 51 Цивільного кодексу. Перевізник, який надає послуги з експедирування, відповідає перед вантажоодержувачем (вантажовідправником) за порушення зобов’язання перевезення відповідно до законодавства, яке поширюється на такі зобов’язання. Клієнт несе перед експедитором відповідальність згідно із загальними правилами та договором транспортного експедирування.

Стаття 935. Відмова від договору транспортного експедирування

1. Клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв’язку із розірванням договору.

1. Кожній із сторін договору транспортного експедирування надається право на свій розсуд відмовитись від договору. При цьому сторона зобов’язана попередити іншу сторону про відмову від договору в розумний строк. Ще один обов’язок сторони, яка відмовилась від договору транспортного експедирування, полягає у відшкодуванні іншій стороні збитків, завданих розірванням договору (шляхом відмови від нього).

2. Стаття 935 ЦК не виключає застосування до договорів транспортного експедирування загальних правил ст. 651 — 654 ЦК.

ГЛАВА 66 ЗБЕРІГАННЯ

§ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗБЕРІГАННЯ

Стаття 936. Договір зберігання

1. За договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов’язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК договір зберігання є реальним і зберігач зобов’язується зберігати річ, яку поклажодавець передав під час укладення договору. Проте відповідно до ч. 2 ст. 936 ЦК зберігачі — суб’єкти підприємницької діяльності (професійні зберігачі) можуть укладати консенсуальні договори зберігання. У таких випадках річ передається на зберігання не під час укладення договору, а на його виконання.

2. У разі, коли суб’єкт підприємницької діяльності надає за плату послуги щодо зберігання на складах (у камерах, приміщеннях), вважається, що склад є складом загального' користування. Договори зберігання в таких випадках вважаються публічними (ст. 633 ЦК).

Стаття 937. Форма договору зберігання