Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

3. Зберігай відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

1. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, на загальних підставах означає, що він відповідає згідно зі ст. 614, 617 ЦК з урахуванням меж його обов’язків, що встановлені ст. 942 ЦК.

2. Частина 2 ст. 950 ЦК значною мірою конкретизує межі відповідальності професійного зберігача, що випливають із ч. 1 ст. 942 ЦК. Професійний зберігай звільняється від відповідальності за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе наявність однієї із наступних обставин: 1) ці наслідки викликані непереборною силою; 2) причиною цих наслідків є такі властивості речі, прийнятої на зберігання, про які (властивості) зберігай не знав і не міг знати; 3) причиною цих наслідків стали умисел чи груба необережність поклажодавця. Отже, за незбереження речі внаслідок так званого простого випадку зберігай відповідає. Слід тільки враховувати, що коло таких випадків значно звужується у зв’язку з більш широким визначенням непереборної сили у ст. 263 ЦК 2003 р. в порівнянні із ст. 78 ЦК 1963 р.

3. Після закінчення строку зберігання зберігач відповідає за незбереження речі тільки за наявності в його діях умислу або грубої необережності. Орієнтиром для визначення грубої необережності є самовпевненість, але з урахуванням конкретних обставин справ суд може визнати наявність грубої необережності і в інших випадках.

Стаття 951. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві

1. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі — у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

2. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

1. Частина 1 ст. 951 ЦК формулює спеціальне правило щодо меж відповідальності зберігача за незбереження речі, прийнятої на зберігання. Загальним правилом щодо ч. 1 ст. 951 ЦК є положення ст. 22 ЦК. Виникає питання про те, чи ч. 1 ст. 951 ЦК лише наголошує на стягненні зазначених у ній збитків і не виключає стягнення інших видів збитків (витрат поклажодавця і неотриманого ним доходу), чи вона виключає стягнення тих видів збитків, на які тут не вказується. Інтуїція підказує, що стягнення інших видів збитків має виключатись. Проте інтуїцію у цій справі пора замінити на науку. Виходячи із наукових положень, сформульованих авторами, слід так витлумачити ч. 1 ст. 951 ЦК: 1) ч. 1 ст. 951 ЦК виключала б стягнення інших видів збитків, якби в ній зазначалось на те, що зберігач відшкодовує «лише» («тільки») вартість втраченої речі чи (при пошкодженні речі) суму, на яку її вартість зменшилась. У ч. 1 ст. 951 ЦК слів «лише» або «тільки» немає, внаслідок чого не виключається стягнення тих видів збитків, на які в ній не зазначається; 2) ч. 1 ст. 951 ЦК виключала б стягнення інших видів збитків, якби загальне правило про склад збитків не передбачало встановлення іншого складу збитків, які підлягають відшкодуванню боржником, який порушив зобов’язання. Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК положення цієї статті про склад збитків застосовуються як норми прямої дії, якщо інше не передбачено договором або законом. Інше встановлюється ч. 1 ст. 951 ЦК, яка виключає застосування загального правила ч. 2 ст. 22 ЦК про склад збитків. Отже, правило про межі відповідальності зберігача, встановлене ч. 1 ст. 951 ЦК, підлягає переважному застосуванню перед ч. 2 ст. 22 ЦК.

2. При відшкодуванні зберігачем суми, на яку зменшилась вартість речі, яка була передана на зберігання та була пошкоджена, поклажодавцеві надається право відмовитись від речі та вимагати відшкодування її вартості, якщо внаслідок ушкодження якість речі змінилась настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням.

Стаття 952. Відшкодування збитків, завданих зберігачеві

1. Поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.

1. Покладення на поклажодавця обов’язку відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, не виключає дії загального правила ч. 1 ст. 623 ЦК, відповідно до якого на боржника, який порушив зобов’язання, покладається обов’язок відшкодувати завдані цим збитки. Отже, у разі інших порушень поклажодавцем зобов’язання, що ґрунтується на договорі зберігання, він також несе обов’язок відшкодувати збитки. Зокрема, поклажодавець за зобов’язанням, що ґрунтується на господарському договорі, несе обов’язок відшкодування збитків на підставі ст. 229 ГК [31], яка передбачає відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов’язань (прострочення внесення плати за зберігання).

2. Таким же є співвідношення між спеціальним правилом ст. 952 ЦК, яке встановлює умови відповідальності поклажодавця за збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, та загальним правилом ч. 1 ст. 614 ЦК. Згідно з останнім правилом особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність перед кредитором за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Інше випливає із ст. 952 ЦК: поклажодавець звільняється від відповідальності за збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, у випадках, коли зберігач не знав і не міг знати про ці властивості. У решті випадків поклажодавець звільняється від обов’язку відшкодування таких збитків відповідно до загального правила ч. 1 ст. 614 ЦК, що визнає умовою відповідальності вину боржника.

Стаття 953. Повернення речі на вимогу поклажодавця

1. Зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

1. Із ст. 953 ЦК прямо випливає право поклажодавця в будь-який час забрати річ, передану на зберігання. Зберігай на вимогу поклажодавця зобов’язаний повернути річ, хоча б строк зберігання і не закінчився. У разі, якщо поклажодавець достроково забрав річ, яка раніше була передана на зберігання, зберігач має право на пропорційну частину плати за зберігання. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків (неотриманого доходу у вигляді плати за зберігання за період зберігання, що залишився) поклажодавець, який забрав річ до спливу строку зберігання, не несе, оскільки відповідальність наступає у разі порушення зобов’язання, а поклажодавець, який достроково забрав річ, лише реалізував своє право, а не порушував зобов’язання. Цивільне законодавство встановлює правила про відшкодування збитків за відсутності порушення. Але ж такого положення стосовно випадків, які розглядаються, не передбачено.

Стаття 954. Зберігання за законом

1. Положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.