Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

2. Відносини організацій, підприємств транспорту, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, визначаються за домовленістю між ними.

1. Перевезенням у прямому змішаному сполученні вважається перевезення кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом. У такий спосіб пряме змішане сполучення визначається не тільки у ч. 1 ст. 913 ЦК, а і в ст. 6 Закону «Про залізничний транспорт» [77].

2. Стаття 913 ЦК не встановлює будь-яких особливостей правовідносин між перевізниками та вантажовідправниками, вантажоодержувачами, пасажирами при прямому змішаному сполученні (крім того, що таке перевезення здійснюються за єдиним транспортним документом). Тому на ці правовідносини поширюються загальні правила про перевезення тим видом транспорту, до якого належать транспортні засоби перевізника (якщо перевізник є підприємством залізничного транспорту, то його відносини з вантажовідправником і вантажоодержувачем регулюються законодавством про залізничні перевезення, а якщо приймання вантажу для перевезення та видача його вантажовідправникові здійснюються судновласником морського торговельного судна, відносини регулюються законодавством про морські перевезення тощо). Законодавство, що підлягає застосуванню при цьому, визначається відповідно до ст. 908 ЦК. Ця ж стаття визначає межі договірного регулювання таких відносин.

3. Відносини між організаціями та підприємствами, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, регулюються з урахуванням ч. 2 ст. 913 ЦК. Але ця частина не може тлумачитись так, що вона виключає нормативне регулювання відносин організацій, підприємств транспорту, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні. Частина 2 ст. 8 Закону «Про залізничний транспорт» встановлює, що умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участі залізниць та інших видів транспорту, визначаються Статутом залізниць, а також Правилами перевезень [415]. Це положення є спеціальним стосовно відносин між організаціями та підприємствами різних видів транспорту, що беруть участь у перевезеннях в прямому змішаному сполученні, якщо однією із таких організацій є організація залізничного транспорту. Застосуванню підлягає також ст. 39 Закону «Про транспорт» [65], відповідно до якої відносини підприємств різних видів транспорту під час перевезень пасажирів і вантажів визначаються кодексами (статутами) окремих видів транспорту, а також укладеними на їх підставі договорами (вузловими угодами). Укладення вузлових угод має здійснюватись в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

4. Для змішаного сполучення відкриті усі залізничні станції, що здійснюють операції з вантажними перевезеннями. Морські і річкові порти, що відкриті для прямого змішаного сполучення, встановлюються Міністерством транспорту. Порти вважаються відкритими для прямого змішаного сполучення з моменту телеграфного повідомлення про це (ст. 80 СЗУ [278]). Залізничні колії у морських і річкових портах належать портам. Порти здійснюють утримання і ремонт ваг. Перевалочні роботи здійснюються портами, якщо інше не передбачено правилами. На цей час затверджені тільки Правила перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні, що не поширюються на морські порти та морські торговельні судна.

Стаття 914. Довгостроковий договір

1. Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

2. За довгостроковим договором перевізник зобов’язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу — передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

1. Відповідно до ст. 909, 910 ЦК договори перевезення укладаються на конкретне перевезення, що оформляється накладною (коносаментом або іншим подібним документом) або квитком (багажною квитанцією). Законодавець уникає того, щоб називати довгострокові договори договорами перевезення. У ст. 128 КТМ [23] довгострокові договори називаються договорами про організацію перевезень. Стаття 18 СЗУ також передбачає укладення поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів. Оскільки поточні договори своїм предметом мають організацію перевезень вантажів, відповідно до ст. 914 ЦК вони також підпадають під поняття довгострокових договорів, як воно визначається у цій статті. Стаття 60 СВВТ [487] передбачає укладення навігаційних договорів на перевезення вантажів, які також встановлюють умови організації перевезень і не виключають укладення договорів на перевезення конкретних вантажів, що оформляється накладною (ст. 67 СВВТ).

2. Довгостроковими договорами регулюються відносини, що передують укладенню договорів перевезення. Це відносини щодо надання перевізниками транспортних засобів та прийняття вантажів до перевезення, щодо надання вантажів до перевезення. Проте ч. 2 ст. 914 ЦК допускає розширення змісту довгострокових договорів за рахунок включення до їх змісту умов щодо порядку розрахунків та інших умов перевезення, тобто за рахунок умов, що складають зміст договорів перевезення (тих, що визначаються у ст. 909 і 910 ЦК).

Стаття 915. Перевезення транспортом загального користування

1. Перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.

2. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

1. Використання транспортних засобів для здійснення перевезень за договорами завжди потребує отримання ліцензії, як це передбачено п. 31 — 35 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [119]. Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з надання послуг щодо перевезення пасажирів і вантажів окремими видами транспорту затверджені тільки стосовно автомобільного транспорту.

2. Визнання договору перевезення публічним означає обов’язки перевізника здійснювати перевезення на замовлення будь-якої особи, яка до нього звернеться (ч. 1 ст. 633 ЦК). Про це ж йдеться у ч. 1 ст. 915 ЦК.

Стаття 916. Провізна плата

1. За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

2. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

3. Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін.