Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. Шкода, завдана третім особам у зв’язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

2. Шкода, завдана у зв’язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.

1. Стаття, що коментується, переважно регулює відносини щодо відшкодування шкоди, які (відносини) є предметом регулювання інституту відшкодування шкоди. Але законодавець вправі розміщувати нормативний матеріал на свій розсуд і не зобов’язаний слідувати академічним положенням про систему права і законодавства. Більше того, при правозастосуванні визначення норм права як загальних та спеціальних для визначення тих із них, що підлягають переважному застосуванню, не може здійснюватись виключно залежно від місця в системі законодавчого акту, де законодавець помістив ту чи іншу норму.

2. З урахуванням викладеного в попередньому пункті перевагу при правозастосуванні слід надати абзацу першому ч. 2 ст. 780 ЦК. При використанні наймачем предмета найму і завданні шкоди третій особі відповідно до ст. 1172 ЦК відповідати перед третьою особою повинен наймач. Але спеціальним правилом ч. 2 ст. 780 ЦК встановлено, що шкода, завдана в зв’язку з користуванням річчю, відшкодовується потерпілому безпосередньо наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

3. Правило ч. 1 ст. 780 ЦК погоджується з ч. 2 ст. 1187 ЦК, відповідно до якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується не обов’язково власником, а і особою, що володіє об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі.

Стаття 781. Припинення договору найму

1. Договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи — наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

1. У разі смерті фізичної особи — наймача договір припиняється. Це означає, що законодавець визнав зобов’язання, що виникають на підставі договору найму, такими, що не мають достатньої визначеності стосовно їх нерозривної пов’язаності з фізичною особою — наймачем (ст. 608 ЦК), і сформулював спеціальне правило. У разі смерті наймача договір найму припиняється незалежно від того, укладав його наймач як підприємець чи поза зв’язком з таким його статусом.

2. У разі смерті фізичної особи — наймодавця договір найму не припиняється, якщо інше не встановлено договором. Такий висновок випливає із загального правила ст. 1218 ЦК, відповідно до якого до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і «не припинилися внаслідок його смерті». Взяті в лапки слова означають, що не переходять в порядку спадщини тільки права та обов’язки, стосовно яких спеціально передбачено їх припинення на випадок смерті суб’єкта, який має відповідні права або несе обов’язки. Стосовно прав та обов’язків наймодавця таке не встановлено. Отже, вони переходять в порядку спадкування, як це передбачено загальним правилом ст. 1218 ЦК.

3. Оскільки ліквідація юридичної особи не передбачає правонаступництва (ч. 4 ст. 112 ЦК), ліквідація юридичної особи, що є наймодавцем або наймачем, припиняє договір найму і зобов’язання, які виникли на його підставі, що відповідає ст. 609 ЦК. Права та обов’язки, що виникли до ліквідації юридичної особи, реалізуються, виконуються в ліквідаційній процедурі (ст. 111, 112 ЦК).

Стаття 782. Право наймодавця відмовитися від договору найму

1. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

2. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

1. Підстави розірвання договору найму встановлюються ст. 783 і 784 ЦК. Ці статті передбачають розірвання договору за погодженням сторін, а у разі недосягнення згоди — за рішенням суду. У ст. 782 ЦК також йдеться про розірвання договору, але в інший спосіб — шляхом вчинення наймодавцем одностороннього правочину — відмови від договору. Слід також звернути увагу на те, що в ст. 781 ЦК використовується найбільш широке (родове стосовно поняття розірвання договору) поняття припинення договору. Право на відмову від договору наймодавець отримує за умови, що наймач впродовж трьох місяців підряд користування річчю відповідно до договору здійснював, а плату за весь цей період не вносив. Неправильним було б розуміти ч. 1 ст. 782 ЦК так, що підставою для відмови наймодавця від договору є невнесення плати впродовж трьох місяців підряд, оскільки це може бути хоч би частково обумовлене внесенням попередньої оплати. Підставою відмови наймодавця від договору є неоплата користування річчю впродовж трьох місяців підряд.

Указання у ч. 1 ст. 782 ЦК на право вимагати повернення речі не виключає дії правил ст. 785 ЦК.

2. У Цивільному кодексі стосовно багатьох видів договорів використовується правова конструкція відмови від договору. Але тільки в окремих випадках визначається момент, з якого договір вважається розірваним (припиненим) у зв’язку з відмовою від нього. Зокрема, цей момент чітко визначений у ч. 2 ст. 782 ЦК: договір найму у разі відмови наймодавця від нього припиняється з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Стаття 783. Розірвання договору найму на вимогу наймодавця

1. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: