Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

2. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача — з моменту припинення договору найму.

1. Із ч. 1 ст. 779 ЦК випливає, що наймодавець вправі вимагати від наймача усунення погіршення речі, які сталися з вини наймача. Ця вимога може бути пред’явлена впродовж загальної позовної давності тривалістю 3 роки (ст. 257 ЦК). А ось вимогу про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням речі, яка була передана наймачеві, наймодавець може пред’явити в суді впродовж позовної давності в один рік. Якщо право вимагати відшкодування збитків виникло не у зв’язку з пошкодженням речі, а на іншій правовій підставі, застосовується загальна позовна давність.

2. Позовна давність тривалістю один рік застосовується до вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі (предмета договору найму).

3. Частина 2 ст. 786 ЦК встановлює, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту (дня) повернення наймачем речі. Врахування тексту заголовку ст. 786 ЦК схиляє до думки про те, що це правило про початок перебігу позовної давності застосовується до всіх вимог, які випливають із договору найму. І це повністю відповідає букві цього законодавчого тексту. Але буквальне його тлумачення призводить до таких безглуздих висновків, як неможливість звернення наймодавця в суд з вимогами до наймача, що випливають із ст. 731 ЦК (у разі невиконання наймачем обов’язку застрахувати предмет найму), ст. 773 ЦК (у разі користування річчю не відповідно до її призначення або з порушенням умов договору), ст. 773 ЦК (у разі невиконання наймачем обов’язку здійснювати ремонт речі), ст. 779 ЦК (у разі невиконання наймачем обов’язку усунути погіршення речі), ст. 783 ЦК (вимога про розірвання договору), ст. 785 ЦК (у разі неповернення речі наймачем після припинення договору до моменту повернення речі наймачем) і навіть із ст. 762 ЦК (у разі невнесення сплати за користування майном). Аналогічно і наймач до моменту припинення договору не має права пред’явити до наймодавця в суді вимоги про передання майна (ст. 765 ЦК), про виконання наймодавцем обов’язків, що випливає із гарантії (ст. 768 ЦК), про зменшення плати за користування річчю (ч. 2, 3 ст. 776 ЦК). Тому при тлумаченні ч. 2 ст. 786 ЦК слід враховувати засади добросовісності, справедливості та розумності, які закріплені в п. 6 ст. З ЦК та які входять до змісту принципу верховенства права, а тому мають вищу юридичну силу. Врахування цих засад має підстави для висновку про те, що ч. 2 ст. 786 ЦК слід застосовувати тільки до відносин, передбачених частиною першою цієї ж статті.

§ 2. ПРОКАТ

Стаття 787. Договір прокату

1. За договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов’язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

2. Договір прокату є договором приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом.

Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними.

3. Договір прокату є публічним договором.

1. Положення Цивільного кодексу, що регулюють відносини з приводу прокату, не визначають, якими ж нормативно-правовими актами мають регулюватись ці відносини. Не додають ясності і положення ч. 2 ст. 759 ЦК («законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди)») та ч. 3 ст. 760 ЦК («особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом»). Стосовно фізичних осіб, які укладають договори прокату для власних побутових потреб, слід визнати можливість регулювання відносин щодо прокату актами Кабінету Міністрів, якому надане повноваження затверджувати правила побутового обслуговування (ст. 20 Закону «Про захист прав споживачів» [186]). Що стосується Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку [401], то з введенням в дію нового Цивільного кодексу вони не підлягають застосуванню. Це підтверджується вказуванням у ч. 2 ст. 787 ЦК на те, що типові умови договору прокату не можуть суперечити закону (і тільки). Натомість наймодавцеві надане право встановлювати типові умови договору прокату. Оскільки ч. 2 ст. 787 ЦК визнає договір прокату договором приєднання, наймодавця слід визнати зобов’язаним розробляти типові умови договору прокату, що виконують роль формулярів або інших стандартних форм (за термінологією ч. 1 ст. 634 ЦК).

У відповідній частині на відносини щодо прокату поширюється чинність Правил роздрібної торгівлі, прокату примірників аудіовізуальних товарів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних [276].

2. Із ч. 2 ст. 787 ЦК можна зробити висновок про те, що типові умови договорів прокату, що встановлюються наймодавцями, є нормативними актами, які не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом. При правозастосуванні типові умови як нормативні акти повинні оцінюватись на предмет їх відповідності закону. За наявності невідповідності вони не повинні застосовуватись. Умови конкретного договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними частинами правочину (ст. 217 ЦК).

Стаття 788. Предмет договору прокату

1. Предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.

2. Предмет договору прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.

1. Предметом прокату може бути рухома річ, яка звичайно використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. При визначені прокату в ч. 1 ст. 788 ЦК не зазначається на те, що предметом прокату може бути «лише (тільки)» рухома річ. Проте за визначенням договору прокату, що наводиться у ст. 787 ЦК, нерухомі речі предметом договору прокату бути не можуть. Це правило відповідає уявленню про прокат, що склалось. Можна стверджувати, що, наприклад, гараж використовується для побутових потреб, але говорити про надання гаражів на умовах прокату не прийнято.

Стаття 789. Плата за прокат речі

1. Плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця.

1. Оскільки договір прокату є договором про приєднання (ч. 2 ст. 787 ЦК), наймодавець встановлює всі істотні умови договору прокату, в тому числі і тариф.