Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. Договір ренти є реальним. Одержувач ренти передає майно у власність платникові ренти в процесі укладення договору. До передання майна договір не може вважатись укладеним. Протилежне твердження про те, що відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК договір ренти, згідно з яким передається нерухоме майно, є укладеним з моменту його державної реєстрації, означало б можливість укладання договору ренти як консенсуального, а це суперечило б змісту ст. 731 ЦК. Тому в договорі ренти, згідно з яким у власність платника ренти передається нерухоме майно, має зазначатись на те, що це майно передане платникові ренти до нотаріального посвідчення договору ренти.

2. Оскільки договір ренти є реальним, на його підставі виникає зобов’язання, в якому платник ренти несе обов’язок виплачувати одержувачеві ренту в грошовій сумі або в іншій формі. У цьому зобов’язанні зазначеному обов’язку платника ренти кореспондує відповідне право одержувача ренти. Відповідно до ст. 734 ЦК на платника ренти, крім основного обов’язку (виплачувати ренту) може бути покладено обов’язок оплатити майно, передане йому у власність одержувачем ренти. Але це зобов’язання може бути не єдиним, оскільки правовідносини, що виникають на підставі договору ренти, є більш складними. У відповідних випадках на них можуть поширюватись норми інститутів купівлі-продажу або дарування (ст. 734 ЦК).

Стаття 732. Форма договору ренти

1. Договір ренти укладається у письмовій формі.

2. Договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.

1. Договір ренти укладається у письмовій формі. Так записано в ч. 1 ст. 732 ЦК. Але в ч. 2 цієї ж статті зазначене правило конкретизується і приписується договори ренти посвідчувати нотаріально.

У випадках, коли одержувач ренти згідно з договором ренти передає нерухоме майно, договір підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. До державної реєстрації такий правочин взагалі не є вчиненим. Таке випливає із ч. 1 ст. 210 ЦК.

2. Стаття 334 ГК [31] пов’язує виникнення права власності у набувача за будь-яким договором, що посвідчується нотаріально та підлягає державній реєстрації, з таким посвідченням та реєстрацією. Отже, у разі передання за договором ренти нерухомого майна, який (договір) відповідно до ч. 2 ст. 732 ЦК підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, право власності до платника ренти переходить з моменту державної реєстрації договору ренти (за умови, що майно платникові ренти було передане раніше).

Стаття 733. Сторони у договорі ренти

1. Сторонами у договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи.

1. Стаття, що коментується, не встановлює обмежень на укладення договорів з будь-якої сторони фізичними і юридичними особами. З урахуванням ст. 2, 167 — 169 ЦК такі договори можуть укладати також держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади.

Стаття 734. Передання майна під виплату ренти

1. Договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно.

2. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, — положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору ренти.

1. Майно на підставі договору ренти може бути передане як за плату, так і безоплатно. У першому випадку на правовідносини сторін поширюються норми інституту купівлі-продажу, у другому — дарування, якщо застосування цих норм не суперечить суті договору ренти. Очевидно, застосування цих норм буде неможливим і тоді, коли вони суперечать спеціальним правилам ст. 731 — 743 ЦК.

Стаття 735. Забезпечення виплати ренти

1. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно.

2. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти.

У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов’язки платника ренти.

3. Виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов’язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов’язків за договором ренти.