Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

3. Відповідно до ст. 741 ЦК права і обов’язки сторін, що виникають у зв’язку з розірванням договору безстрокової ренти, не залежать від того, хто був ініціатором розірвання договору. Отже, наслідки, передбачені ч. 2 і 3 ст. 741 ЦК, виникають і при відмові платника безстрокової ренти від договору, і при розірванні договору безстрокової ренти на вимогу одержувача ренти. Критерієм для визначення наслідків розірвання договору є платність чи безоплатність передання одержувачем ренти майна під виплату ренти. Строковий чи безстроковий характер ренти не впливає на розрахунки між сторонами у разі розірвання договору.

4. При безоплатному переданні майна розірвання договору безстрокової ренти тягне такі наслідки: 1) майно залишається у власності платника ренти; 2) одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти. Ці правила стимулюють платника безстрокової ренти до використання свого права на розірвання договору на свій розсуд шляхом відмови від нього, як це передбачено ст. 739 ЦК. Для того, щоб ці невигідні для одержувача ренти обставини не настали, він повинен домагатись включення до договору ренти умов про розрахунки у разі розірвання договору, які б були більш сприятливими для нього та виключали застосування ч. 2 ст. 741 ЦК.

5. У разі передання майна у власність платника ренти за плату це майно при розірванні договору залишається у власності платника ренти, але на нього покладаються обов’язки виплатити річну суму ренти і вартість переданого майна. Це правило стимулює платника ренти до належного виконання своїх обов’язків з метою запобігти розірвання договору на вимогу одержувача ренти (ст. 740 ЦК). Не можна не помітити занадто жорсткий підхід законодавця до платника ренти в цьому випадку: платник ренти за плату отримав майно під виплату ренти, протягом певного часу виплачував ренту, а при розірванні договору (в тому числі і за своєю ініціативою не в зв’язку з будь-яким порушенням, якого він припустився) він зобов’язується ще раз сплатити вартість майна. Щоб уникнути застосування до нього цих жорстких правил, платник ренти має на стадії укладення договору домагатись включення до його змісту умов, які інакше регулювали б відносини щодо розрахунків у зв’язку з розірванням договору безстрокової ренти та виключали б застосування ч. 3 ст. 741 ЦК.

Стаття 742. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату безстрокової ренти

1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, несе платник ренти.

2. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов’язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

1.Частина 1 ст. 742 ЦК конкретизує стосовно безстрокової ренти загальне правило ст. 323 ЦК про розподіл ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти. Оскільки відповідно до договору ренти платник ренти отримує майно у власність, він і несе зазначений ризик. Випадкове знищення такого майна не припиняє зобов’язання щодо виплати ренти, а випадкове пошкодження цього майна не дає платникові ренти права вимагати зміни договору, зокрема зміни розміру ренти пропорційно зміні вартості майна, переданого під виплату безстрокової ренти, в результаті його ушкодження.

2. У ч. 2 ст. 742 ЦК частково враховуються інтереси платника ренти. У разі випадкового знищення майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, платник ренти має право вимагати припинення зобов’язання. Укладення угоди про припинення зобов’язання або набрання законної сили рішенням суду про припинення зобов’язання означає, що договір ренти припинив дію.

3. Випадкове пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, дає платникові ренти право вимагати зміни умов виплати ренти. До умов виплати ренти належить перш за все умова про її розмір. Логічним було б у зв’язку із випадковим пошкодженням майна, переданого під виплату ренти, зменшити розмір ренти пропорційно зменшенню вартості майна в результаті дії обставин, що кваліфікуються як непереборна сила або як простий випадок.

Стаття 743. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк

1. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, платник ренти не звільняється від обов’язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

1. Щодо відносин з приводу виплати ренти впродовж певного строку не встановлюється правило про розподіл ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти. Тому тут підлягає застосуванню загальне правило ст. 323 ЦК, відповідно до якого цей ризик несе платник ренти (власник майна). Випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, переданого під виплату ренти впродовж певного строку, не впливає на обов’язок платника виплачувати ренту. Якщо строк виплати ренти є тривалим, платнику ренти доцільно було б домагатись включення до договору (при його укладенні) умови про припинення або зменшення розміру ренти у разі випадкового знищення або пошкодження майна, переданого під виплату ренти за плату.

ГЛАВА 57 ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ (ДОГЛЯД)

Стаття 744. Поняття договору довічного утримання (догляду)

1. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

1. Договір довічного утримання (догляду) конструюється законодавцем як реальний. За цим договором відчужувач не може прийняти на себе обов’язок передати набувачеві у власність майно, а «передає» його у процесі укладення договору. Тому в тексті договору довічного утримання (догляду) слід вказувати на те, що житловий будинок, квартира, їх частина, інше нерухоме майно або рухоме майно, що має значну цінність, передані набувачеві до підписання договору. Логічним було б твердження про те, що сторони на свій розсуд мають вирішувати питання про співрозмірність цінності такого майна, з одного боку, та змісту і обсягу зустрічних послуг. Але законодавець визнав за необхідне встановити, що за договором довічного утримання (догляду) може передаватись майно, що має значну цінність. Відступлення від цього правила з посиланням на ч. 3 ст. 6 ЦК було б неправильним. Частина 3 ст. 6 ЦК дає право сторонам врегулювати свої відносини на власний розсуд, але в даному випадку йдеться про можливість вступити у відносини. Закон установив, що вступити у відносини з приводу передання майна за договором довічного утримання (догляду) можливо за умови значної цінності майна, що передається набувачеві. Порушення цієї вимоги є підставою для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК.

2. Частка у спільному майні, що належить співвласникам на праві спільної часткової власності, може відчужуватись на підставі договору довічного утримання (догляду). Учасник спільної сумісної власності може здійснити відчуження цього свого права за умов, встановлених ч. 2 ст. 747 ЦК.

3. На підставі договору довічного утримання (догляду) виникає одне зобов’язання: зобов’язання набувача забезпечити відчужувача утриманням та (або) доглядом. Зустрічне передання відчужувачем майна здійснюється на стадії укладення договору, а не в межах зобов’язання, що виникає на підставі договору.

Стаття 745. Форма договору довічного утримання (догляду)

1. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.