Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною.

2. Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти.

3. Договір ренти припиняється після спливу , трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними.

1. Платник безстрокової ренти має право на свій розсуд розірвати договір ренти шляхом відмови від нього. Договором можуть бути встановлені тільки умови здійснення платником ренти відмови від договору. Але ці умови не можуть блокувати саме право платника ренти на відмову від договору. Разом з тим, в договорі ренти допускаються відступлення від правила ч. 3 ст. 739 ЦК, що встановлює трьохмісячний строк, зі спливом якого після отримання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти припиняється договір (за умови повного розрахунку між сторонами).

2. З огляду на численні правила Цивільного кодексу, що дають сторонам договорів право на відмову від них та не визначають момент (день), з якого договір вважається розірваним (припиненим), звертає на себе увагу ч. 3 ст. 739 ЦК, яка чітко визначає день припинення договору (якщо інший термін припинення договору не встановлений сторонами договору).

Стаття 740. Право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти

1. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

1) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

2) платник безстрокової ренти порушив свої зобов’язання щодо забезпечення виплати ренти;

3) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором.

2. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти.

1. Підстави, які породжують право одержувача безстрокової ренти вимагати розірвання договору, встановлені ст. 740 ЦК і можуть передбачатись договором. Застосування ч. 2 ст. 651 ЦК, що дає стороні право вимагати розірвання договору у разі істотного його порушення другою стороною, до договору безстрокової ренти також не виключається. Крім того, ч. 2 ст. 651 ЦК підлягає застосуванню до договору ренти, що передбачає виплату ренти впродовж певного строку.

2. Вимога про розірвання договору пред’являється платникові ренти. У разі його відмови від укладення угоди про розірвання договору одержувач ренти може вимагати розірвання договору шляхом звернення з позовом до суду. Звернення до суду можливе і без попереднього пред’явлення вимоги про розірвання договору безпосередньо до платника ренти.

3. На вимогу одержувача ренти за договором про виплату ренти впродовж певного строку договір ренти може бути розірваний на підставі загальних правил ст. 651 — 652 ЦК.

Стаття 741. Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору ренти

1. Якщо договором ренти не встановлені правові наслідки розірвання договору ренти, розрахунки провадяться залежно від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату чи безоплатно.

2. Якщо майно було передано у власність платника ренти безоплатно, у разі розірвання договору ренти одержувач ренти має право вимагати. від платника ренти виплати річної суми ренти.

3. Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна.

1. Стаття, що коментується, встановлює правило про розрахунки між сторонами у разі розірвання договору ренти. Якщо ж договір ренти припиняється у зв’язку із спливом строку договору (строку, впродовж якого діє обов’язок платника виплачувати ренту), розрахунки між сторонами мають проводитись тільки в частині заборгованості платника ренти, що виникла в період дії договору. У разі припинення договору ренти у зв’язку із спливом строку його дії річ, передана одержувачем ренти під виплату ренти, залишається у власності платника ренти. Важливо мати на увазі, що зі смертю одержувача ренти зобов’язання, що виникло на підставі договору ренти, не припиняється, оскільки зобов’язання щодо виплати ренти полягає у виплаті ренти і не може кваліфікуватись як нерозривно пов’язане з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК).

2. Правила ст. 741 ЦК з урахуванням ч. 3 ст. 6 ЦК мають диспозитивне значення. Сторонам договору ренти треба вкрай серйозно поставитись до встановлення в договорі умов, які б врегулювали їх відносини інакше, ніж ст. 741 ЦК, оскільки соціально- економічна обґрунтованість положень цієї статті викликає сумніви. Якщо ж сторони не скористались можливістю визначити взаємні права та обов’язки на випадок розірвання договору на свій розсуд, у суду буде можливість відійти від букви ст. 741 ЦК з посиланням на принцип верховенства права (засади справедливості, зокрема пропорційності).