Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

2. Простроченню здійснення покупцем попередньої оплати товару (строк оплати визначається при цьому на підставі ч. 1 ст. 693 і ст. 530 ЦК) ч. 2 ст. 706 ЦК об’єктивно надає значення відмови від договору. Надання покупцем доказів відсутності його вини в простроченні виконання обов’язку щодо попередньої оплати не може вплинути на висновок про те, що прострочення призвело до припинення договору і зобов’язань, що виникли на їх підставі.

3. Відносини щодо роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит, в тому числі і з умовою про розстрочення оплати, набули суттєвої складності внаслідок складної побудови правових норм, що поширюються на ці правовідносини. Вони сформульовані в ст. 694 ЦК, яка стосується всіх правовідносин щодо купівлі-продажу товарів у кредит, в ст. 695 ЦК, яка стосується одного виду правовідносин щодо купівлі-продажу товарів у кредит — правовідносин щодо продажу товарів з умовою про розстрочення оплати, і в ст. 706 ЦК, чинність якої поширюється на всі правовідносини, що виникають на підставі договору роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит (як із відстроченням, так і з розстроченням оплати).

4. До правовідносин, що виникають на підставі договору роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит, застосовуються:

1) ч. 1 ст. 694 ЦК, яка передбачає продаж товарів як з умовою про відстрочення, так і з умовою про розстрочення оплати;

2) ч. З ст. 694 ЦК, яка відповідно до ст. 665 ЦК дає покупцеві право на розірвання договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати товар;

3) стосовно договору роздрібної купівлі-продажу товару з умовою про відстрочення оплати чинною є ч. 4 ст. 695 ЦК, що дає продавцеві право вимагати повернення проданого, але не оплаченого товару;

4) стосовно роздрібної купівлі-продажу з умовою про розстрочення оплати таке ж правило встановлене ч. 2 ст. 695 ЦК;

5) ч. 6 ст. 694 ЦК, відповідно до якої продавець за договором купівлі-продажу товару в кредит має право застави на товар з моменту передання товару до його оплати;

6) абзац другий ч. 5 ст. 694 ЦК, відповідно до якого договором може бути передбачено обов’язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. Це правило є близьким за змістом до п. 9 Правил торгівлі в розстрочку [280], відповідно до якого при продажу товарів у розстрочку з покупців на користь суб’єктів підприємницької діяльності від наданого кредиту стягуються проценти, розмір яких установлює продавець, але не вище процентних ставок за кредити банка, який обслуговує продавця. Але не можна ігнорувати і різницю між наведеними правилами Цивільного кодексу та підзаконного акта. Цивільний кодекс допускає можливість установлення відповідної умови в договорі, в тому числі в договорі купівлі-продажу, а підзаконний акт установлює норму прямої дії. У частині, в якій існує зазначена суперечність, підзаконний акт застосовуватись не може: право погоджувати умову про проценти, в тому числі про їх розмір, належить сторонам договору купівлі-продажу товару в кредит;

7) якщо договором роздрібної купівлі-продажу встановлено розмір процентів за користування кредитом, на підставі ст. 1057, 1054 і 1048 ЦК застосовуються проценти на рівні облікової ставки Національного банку України.

5. Не застосовуються до договорів купівлі-продажу товарів у кредит: 1) ч. 2 ст. 694 ЦК, оскільки питання про ціну вирішується спеціальним правилом ч. 1 ст. 706 ЦК; 2) правило абзацу першого ч. 5 ст. 694 ЦК — у силу прямого зазначення на це в ч. 3 ст. 706 ЦК. Але слід мати на увазі, що тут ідеться про проценти, що нараховуються за прострочення оплати товарів (внесення чергових платежів). Неприпустимість застосування процентів, установлених на випадок прострочення оплати товарів, проданих у кредит (прострочення внесення чергових платежів), не виключає сплати покупцем за договором роздрібної купівлі-продажу товарів процентів за користування кредитом на підставі договору.

6. Пункт 17 Правил торгівлі в розстрочку встановлює розмір пені за прострочення сплати чергових платежів, які включають до себе не тільки частину ціни товару, а і проценти за користування кредитом. Із цивільного законодавства можна зробити висновок про те, що в ньому достатньо чіткої межі між процентами та пенею не проводиться. У зв’язку з цим доцільно виходити із термінології, яка використовується в актах цивільного законодавства. Якщо у п. 17 названих Правил [280] вживається термін «пеня», то до цього положення і слід застосовувати норми, що сформульовані в Цивільному кодексі стосовно пені. Пеня — це неустойка (вид забезпечення виконання зобов’язань). А забезпечення може встановлюватись тільки законом або договором (ч. 1 ст. 548 ЦК). Допускається встановлення підзаконним актом заходів забезпечення виконання зобов’язань, якщо це прямо передбачено спеціальним законом. Правила торгівлі в розстрочку затверджені Кабінетом Міністрів на виконання Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [86], з якого не випливає повноваження Кабінету Міністрів установлювати заходи забезпечення виконання зобов’язань. Отже, п. 17 Правил торгівлі в розстрочку застосуванню не підлягає, але погодження в договорі роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит умови про сплату пені за прострочення оплати товару, проданого з відстроченням оплати, або сплати чергових платежів за товар, проданий з розстроченням оплати, є можливим. Це не суперечить ч. 3 ст. 706 ЦК.

7. Пункт 19 Правил торгівлі в розстрочку також підлягає застосуванню в частині, в якій цей пункт не суперечить Цивільному кодексу. Продавець має право вимагати стягнення з покупця суми заборгованості на підставі ст. 526 ГК [31], але він не вправі вимагати стягнення цих сум, якщо строк сплати їх не настав. Тому прострочена заборгованість може бути стягнена, хоча б прострочено було внесення не трьох, як передбачено п. 19 Правил торгівлі в розстрочку, а хоч би одного платежу, а майбутні платежі не можуть бути стягнені примусово. Інша справа, що у разі прострочення оплати товару, проданого в кредит за договором роздрібної купівлі-продажу, продавець на підставі ч. 4 ст. 694 ЦК вправі вимагати повернення неоплаченого товару.

8. Покупець має право в будь-який час повністю оплатити товар у межах встановленого договором періоду розстрочення.

Стаття 707. Обмін товару

1. Покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару неналежної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем.

Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму.

Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.

2. Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню на підставах, передбачених цією статтею, встановлюється нормативно-правовими актами.

1. Абзац перший ч. 1 ст. 707 ЦК представляє інтерес як положення закону, яке при тлумаченні має бути скориговане з огляду на явну суперечність у його змісті. Спочатку тут ідеться про обмін недоброякісних товарів, але в подальшому передбачається обмін такого товару не на аналогічний товар, що було б логічним, а на товар іншого розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. Ця суперечність дає підстави для висновку про те, що ст. 707 ЦК у цілому присвячена обміну доброякісних товарів. Такий висновок підтверджується і тим, що ст. 707 ЦК близька за змістом до ст. 9 Закону «Про захист прав споживачів» [186], яка встановлює право покупця на обмін товару належної якості.