Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

4. Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

5. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.

1. Договір роздрібної купівлі-продажу укладається з участю продавця — юридичної або фізичної особи, що є суб’єктом підприємницької діяльності. Отже, не може бути кваліфікований як договір роздрібної купівлі-продажу такий договір, в якому продавець не є особою, що не є суб’єктом підприємницької діяльності. Покупцем у договорі роздрібної купівлі-продажу може бути фізична або юридична особа. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання. Треба враховувати, що у ст. 698 ЦК не дається визначення роздрібної торгівлі. Тому при визначенні договору роздрібної купівлі-продажу слід ураховувати, що роздрібна торгівля — це продаж товарів для некомерційного використання (ст. 1 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» [72], ст. Закону 4 «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» [107]). Таке розуміння роздрібної торгівлі підтверджується також визначенням у названих законах оптової торгівлі, як придбання товарів для наступної їх реалізації іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

2. Визначення договору купівлі-продажу як публічного означає, що особа, яка здійснює діяльність з роздрібної торгівлі, зобов’язана укласти договір з будь-якою особою, яка звернулася з відповідною пропозицією, а умови договорів мають бути однаковими для всіх покупців (ст. 633 ЦК).

3. Частина 3 ст. 698 ЦК розмежовує сферу дії ст. 698 — 711 ЦК, що регулюють відносини щодо роздрібної купівлі-продажу, з одного боку, і Закону «Про захист прав споживачів» [186] — з іншого. Зазначений Закон застосовується до цих відносин лише тоді, коли вони не врегульовані ст. 698 — 711 ЦК. Що стосується ст. 655 — 697 ЦК, то перед ними переважно застосовуються положення названого Закону. Але слід ураховувати, що відповідно до п. 2 розділу V «Прикінцеві положення» Закону «Про захист прав споживачів» до приведення у відповідність з цим Законом інші нормативно-правові акти (в тому числі й Цивільний кодекс) застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, питання про співвідношення положень Цивільного кодексу і Закону «Про захист прав споживачів» має вирішуватись у спосіб протилежний тому, про який зазначається у ч. 3 ст. 698 ЦК.

Закон «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до відносин з приводу роздрібної купівлі-продажу, якщо покупцем є юридична особа (незалежно від мети придбання товарів). Він не може застосовуватись і тоді, коли покупцем є фізична особа, що має статус підприємця та здійснює купівлю товарів не для «власних потреб» (формулювання п. 22 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів»), а для комерційних цілей, оскільки в такому разі договір не може бути кваліфікований як договір роздрібної купівлі-продажу.

4. Частина 4 ст. 698 ЦК формулює правило, що покликане захищати інтереси покупців-фізичних осіб у відносинах роздрібної купівлі-продажу. Це правило не підлягає застосуванню, якщо покупцем є юридична особа або фізична особа — підприємець, що придбаває товари для подальшого їх комерційного використання. Частина 4 ст. 698 ЦК надає всім правовим нормам, які формулюються в Цивільному кодексі та актах цивільного законодавства про захист прав споживачів та які встановлюють права покупця, що є споживачем (відповідно до п. 22 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів» [186] споживач — це фізична особа, яка придбаває товари для особистих потреб), одностороннє диспозитивне значення: відступати від таких норм можна тільки в бік покращення становища покупця. Умови договорів роздрібної купівлі-продажу, що погіршують становище покупця в порівнянні з актами законодавства, є нікчемними.

Частина 4 ст. 698 ЦК не перешкоджає застосуванню ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», відповідно до якої несправедливі умови договорів із споживачами підлягають визнанню недійсними (судом), як і ця остання стаття не перешкоджає застосуванню ч. 4 ст. 698 ЦК.

5. Частина 5 ст. 698 ЦК застосовується тоді, коли є докази використання продавцем своїх переваг, що об’єктивно виникають унаслідок його становища, і ролі в зобов’язанні, що виникає на підставі договору роздрібної купівлі-продажу. Обов’язок відшкодування збитків продавець несе у разі відмови укласти договір, неналежного виконання зобов’язання, застосування умов договору, що погіршують становище покупця в порівнянні з Цивільним кодексом і актами цивільного законодавства про захист прав споживачів, визнання договору купівлі-продажу недійсним та поверненні сторін до попереднього майнового стану.

Стаття 699. Публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу

1. Пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

2. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 641 ЦК реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, не визнаються офертою, якщо інше не вказано в рекламі та пропозиціях. Це правило не може застосовуватись до відносин щодо договору роздрібної купівлі-продажу, оскільки в цьому випадку чинним є протилежне спеціальне положення, що формулюється у ст. 699 ЦК: якщо пропозиція укласти договір, що зроблена в рекламі, каталогах, а також інших описах товарів, звернених до невизначеного кола осіб, містить усі істотні умови договору, така пропозиція є офертою. Прийняття цієї пропозиції (оферти) відповідно до положень ч. 1 і 3 ст. 642 ЦК означає, що договір купівлі-продажу є укладеним, а його невиконання тягне встановлену законом цивільно- правову відповідальність.

2. Ще більш суттєвого значення надає ч. 2 ст. 699 ЦК виставленню товару, демонстрації його зразків, наданню відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу. Такі дії визнаються публічною пропозицією укласти договір (офертою) незалежно від наявності зазначення на ціну та інші істотні умови договору. Тільки в тих випадках, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу, згадані дії продавця не можуть кваліфікуватись як оферта. Зокрема, припустимо розмістити позначення про те, що виставлений товар є інвентарем, що використовується в діяльності продавця та не підлягає продажу.

Стаття 700. Надання покупцеві інформації про товар

1. Продавець зобов’язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

2. Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

3. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, — в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв’язку з відсутністю у нього такої інформації.