Розділ «КНИГА ТРЕТЯ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА»

1. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

2. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

3. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

1. Співвласникам надається право на свій розсуд у будь-який час заявити вимогу про виділ частки майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, в натурі. Але з урахуванням ч. 3 ст. 6 ЦК співвласники вправі відступити від цієї норми та домовитись про обмеження цього права упродовж певного часу. Угода про таке обмеження не може бути укладена, а якщо вона укладена, то має бути визнана судом недійсною, якщо це суперечить суті відносин між співвласниками.

2. До пред’явлення одним із співвласників вимоги про виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю, не може зазначатися про розмір часток у спільному майні. Але у разі заявлення вимоги про виділ виникає питання про розмір частки, на яку претендує співвласник, що вимагає виділу. За загальним правилом ч. 2 ст. 370 ЦК частки всіх співвласників на випадок пред’явлення вимоги про виділ вважаються рівними.

Винятки з цього правила можуть установлюватись законами. Але законодавець не йде шляхом прямого відступлення від принципу рівності. За більш доцільне вважається надання суду права відступати від принципу рівності при виділі (поділі) майна, що є об’єктом спільної сумісної власності. Так, ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу [39] надає суду право в окремих випадках відступати від засади рівності часток подружжя, враховуючи при цьому інтереси неповнолітніх дітей або інші обставини, що мають істотне значення.

3. Виділ частки із майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, здійснюється відповідно до ст. 364 ЦК. Не виключається застосування до спільної сумісної власності за аналогією ст. 365 ЦК.

Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності

1. Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред’явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

2. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

1. Звернення стягнення за вимогами кредитора на частку співвласника у майні, що є спільною сумісною власністю, можливе лише за відсутності чи недостатності іншого майна, на яке може бути звернене стягнення. При цьому застосовуються правила ст. 366 ЦК про виділ в натурі частки в майні, що є спільною частковою власністю (див. коментар до ст. 366 ЦК).

Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності

1. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

2. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

3. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

4. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

1. За домовленістю між співвласниками майно, що є об’єктом спільної сумісної власності, може бути поділене шляхом установлення часток співвласників у праві власності на спільне майно. Можливий також поділ спільного майна в натурі в будь-який час. За ініціативи одного або декількох співвласників та у разі відсутності згоди решти співвласників поділ майна можливий у судовому порядку.

2. При поділі майна чинним є правило про рівність часток усіх співвласників, якщо інше не встановлене законом, домовленістю співвласників або судом. Суду дається право з посиланням на обставини, що мають істотне значення, та із зазначенням у мотивувальній частині судового рішення про те, чому суд визнав ці обставини такими, збільшити або зменшити частку, яка присуджується кожному із співвласників. Відповідно до ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу [39] підставою для зменшення частки у разі поділу майна подружжя можуть бути такі обставини: один із подружжя не дбав про матеріальне становище сім’ї, приховав, знищив або пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. Суду надається право збільшити частку одного із подружжя у спільному майні, якщо з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, якщо розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

ГЛАВА 27 ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ (ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ)