Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

1. Господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

2. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

1. Спроба зробити перелік майна, власником якого може бути господарське товариство, результату не дала. Законодавець урешті-решт визнав, що у власності господарського товариства може знаходитись будь-яке майно, набуте на підставах, не заборонених законом. Тут реалізується принцип «дозволено все, що не заборонено».

2. Майно, що може вноситись до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, повинне мати грошову оцінку. Майнові права можуть передаватись до статутного (складеного) капіталу за умови, якщо вони можуть відчужуватись. Так, право користування майном за договором найму за загальним правилом ст. 774 ЦК, не може передаватись іншій особі. Але ж у випадках, коли законом або договором наймачеві надається право передання майна в піднайм, слід зробити висновок про те, що право наймача користуватися майном може відчужуватись (передаватись) в межах строку дії договору, в тому числі і передаватись як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства.

Положення Господарського кодексу з цього приводу дещо конкретизують вимоги до майна, що може бути вкладом до майна господарського товариства. Зокрема, визначено можливість передання до статутного (складеного) капіталу права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами. Щодо грошових коштів зазначається можливість їх передання в іноземній валюті (ч. 1 ст. 86 ГК). Встановлюється заборона на використання бюджетних коштів, коштів, отриманих «в кредит та під заставу», для формування статутного фонду товариства (ч. 3 ст. 86 ГК).

3. Законами встановлюються численні обмеження видів майна, за рахунок якого може формуватись статутний капітал окремих видів господарських товариств. Так, статутний капітал корпоративного інвестиційного фонду (він є відкритим акціонерним товариством) може формуватися лише за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, допущених до торгів на фондовій біржі, та об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності (ст. 10 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [168]). Види майна, за рахунок якого може формуватись статутний капітал інших господарських товариств, обмежується ст. 27 Закону «Про страхування» [180] (для страховиків), ст. 32 Закону «Про банки і банківську діяльність» (для банків).

4. Відповідно до ст. 11 Закону «Про акціонерні товариства» [228] оплата акцій, що розміщуються під час заснування товариства, може здійснюватись коштами, майном, майновими правами, цінними паперами, а також немайновими правами, що мають оцінку. Ціна майна має відповідати ринковій оцінці, що визначається відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (ст. 8 того ж Закону). Стаття 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» [178] визнає обов'язковим проведення оцінки у випадках визначення вартості внесків учасників та засновників господарських товариств, якщо вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна).

5. Мінімальний розмір статутного капіталу товариства Цивільним і Господарським кодексами [42] не встановлюється. Але стосовно окремих видів товариств передбачається встановлення його спеціальним законом (ч. 1 ст. 144; ч. 1 ст. 155 ЦК). Окремими законами передбачаються більш високі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу товариства (ст. 31 Закону «Про банки і банківську діяльність» [163]; ст. 30 Закону «Про страхування» [180]; Законом «Про цінні папери і фондову біржу» [221]).

6. Частина 4 ст. 87 ГК повторює положення ст. 14 Закону «Про господарські товариства» [53] стосовно резервного (страхового) фонду. Але ж достатньо розгорнені правила щодо цього та механізм контролю встановлюються лише стосовно господарських товариств, що займаються окремими видами діяльності (ст. 36 Закону «Про банки і банківську діяльність»; ст. 30 Закону «Про страхування»).

Стаття 116. Права учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;