Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

4) який є родичем дитини. Переважне право на усиновлення дитини має також подружжя.

Важливим у процедурі усиновлення є дотримання вимог щодо отримання згоди певних категорій осіб, а саме:

1) дитини, яку усиновлюють, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на усиновлення надається письмово або усно залежно від віку та стану здоров’я дитини. Згода дитини не потрібна, якщо вона проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками;

2) батьків дитини. Згода батьків дитини повинна бути: вільною, тобто вчиненою без фізичного насильства, психологічного тиску, в стані, коли особа здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; безумовною, тобто батьки не можуть вимагати плати за це, ставити інших умов; надана лише після досягнення дитиною двомісячного віку; у письмовій формі, засвідчена нотаріусом; надана неповнолітніми батьками дитини лише зі згоди їхніх батьків чи піклувальників. Без згоди батьків проводиться усиновлення, якщо вони: невідомі; визнані безвісно відсутніми; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав щодо дитини; є повнолітніми та не проживають з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її;

3) другого з подружжя, якщо дитина усиновлюється лише одним із них. Така згода надається в письмовій формі, засвідчується нотаріусом;

4) опікуна (піклувальника) дитини, а також опікуна (піклувальника) самих батьків дитини. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам;

5) закладу охорони здоров’я або навчального закладу, якщо дитина перебуває в такому закладі у зв’язку з відсутністю батьків. Така згода надається в письмовій формі.

Суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права й обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому – між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов’язки щодо усиновлювача в такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків. Законодавством України забезпечується таємниця усиновлення. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, у тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Однак особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею 14 років на одержання інформації щодо свого усиновлення.

Найпоширенішою формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є опіка, піклування над дітьми. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням органу опіки та піклування або суду за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Опікуном або піклувальником може бути лише повнолітня дієздатна особа за її згодою. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини ті ж категорії осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних стосунках із підопічним, з урахуванням особистих стосунків, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. При призначенні дитині опікуна або піклувальника враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї. У разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання підопічного (дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування). Якщо дитина постійно проживає в закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.

Опікун, піклувальник має такі права:

1) самостійно визначати способи виховання з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування;

2) вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її в себе не на підставі закону або рішення суду;

3) давати згоду на усиновлення підопічного;

4) самостійно здійснювати витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок призначеної державної допомоги, пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного;

5) представляти інтереси підопічного в установах, організаціях і закладах. Опікун є законним представником малолітньої особи. У судах права, свободи та інтереси малолітніх осіб можуть захищати їхні опікуни, а неповнолітніх осіб – їхні піклувальники.

Опікун, піклувальник має такі обов’язки:

1) виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, психічний стан, фізичний та духовний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечувати її догляд і лікування;

2) створити належні побутові умови та умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти;

3) не перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини;

4) управляти майном дитини в її інтересах. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.