Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати в разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди в разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Якщо між ними виникає спір щодо належності їм майна, то діє презумпція, що це майно батьків, однак вона може бути спростована в судовому порядку. Щодо майна, придбаного батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), то воно є власністю дитини і не підлягає поділу в разі виникнення майнового спору між її батьками як подружжям, за умови, що це майно не було передане батьками дитині лише в користування для забезпечення її виховання та розвитку. На праві спільної сумісної власності батькам та дітям може належати майно, створене за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, дбаючи про його збереження та використання в інтересах дитини для задоволення її потреб, що визначаються батьками або самою дитиною, якщо вона може їх визначити.

Батьки мають обов’язок утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Підставою виникнення такого обов’язку є походження дітей від цих батьків. Такий обов’язок батьків існує незалежно від того, чи спроможні вони надавати таке утримання. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Реєстрація шлюбу чи набуття повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою, яка одержує аліменти, не є підставою для припинення цього обов’язку батьків. Підставою виникнення зобов’язань батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина є непрацездатність та нужденність (потреба матеріальної допомоги) дочки, сина, а також спроможність батьків надавати таку матеріальну допомогу. Іншою підставою виникнення зобов’язання щодо утримання між тими ж суб’єктами є вік до 23 років, продовження навчання та нужденність (потреба матеріальної допомоги) дочки, сина, а також спроможність батьків надавати утримання. Підставою виникнення зобов’язань щодо утримання повнолітніми дочкою, сином батьків є непрацездатність та нужденність (потреба матеріальної допомоги) батьків. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька в дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Дочка, син, крім сплати аліментів, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. За рішенням суду дочка, син можуть бути звільнені від утримання матері, батька та участі в додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.

16.7. Влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Особливої уваги в забезпеченні гармонійного становлення кожної окремої дитини як особистості потребують питання щодо влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вирішення питань щодо влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, забезпечують органи опіки та піклування. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладено на служби у справах дітей. Особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов’язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Після встановлення особи дитини розглядається питання про її повернення на виховання до батьків або осіб, які їх замінюють. У разі неможливості або недоцільності повернення дитини на виховання до батьків служба у справах дітей за місцем походження дитини збирає документи для підтвердження обставин, за яких дитина втратила батьківське піклування.

Статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли або загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них. Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:

1) батьки яких позбавлені батьківських прав;

2) які відібрані в батьків без позбавлення батьківських прав;

3) батьки яких визнані безвісно відсутніми;

4) батьки яких оголошені судом померлими;

5) батьки яких визнані недієздатними;

6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі;

7) батьки яких перебувають під вартою на час слідства;

8) батьки яких є у розшуку органами внутрішніх справ;

9) у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки;

10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим у пологовому будинку тощо.

Після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, вживають вичерпних заходів до влаштування її в сім’ю (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу). До закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми власності та підпорядкування дитина може бути влаштована в разі, коли з певних причин немає можливості влаштувати її на виховання в сім’ю.