Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на особливі правові наслідки недійсності шлюбу щодо неї:

1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

2) на проживання в житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв’язку з недійсним шлюбом;

3) на аліменти на тих же підставах, що й колишнє подружжя;

4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу (ст. 46 СК України).

Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов’язків батьків і дитини, яка народилася в цьому шлюбі. Від недійсного треба відрізняти неукладений шлюб, тобто зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого.

16.4. Права та обов’язки подружжя

Жінка та чоловік з набуттям подружнього статусу наділяються низкою особистих немайнових прав та обов’язків, хоча значна частина таких сімейних відносин (дружби, кохання, взаємоповаги тощо) не може бути врегульована нормами закону. Сімейні відносини регулюються лише в тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їхніх учасників та інтересів суспільства.

Види особистих немайнових прав та обов’язків подружжя:

1) право на материнство (батьківство). Материнство (батьківство) – це соціально-правовий стан, з настанням якого особа наділяється певними правами та обов’язками щодо конкретної дитини (правовим статусом матері, батька). Набуття статусу матері, батька не залежить від перебування цих осіб у шлюбі;

2) право на повагу до своєї індивідуальності, звичок та уподобань. Це право може обмежуватись із врахуванням інтересів другого з подружжя, інших членів сім’ї;

3) право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку. Подружжя, яке пов’язане спільним побутом, спільно проживає, має не лише не перешкоджати один одному самовдосконалюватися фізично та духовно, але й намагатися сприяти, допомагати один одному, створювати умови для реалізації здібностей, покращення рівня освіченості;

4) право на зміну прізвища під час реєстрації шлюбу;

5) право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї та обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю;

6) право на свободу та особисту недоторканність. Укладення шлюбу не передбачає встановлення додаткових (інших, ніж для осіб, які не перебувають у шлюбі) юридичних обмежень свободи жінки чи чоловіка, які й надалі можуть вільно визначати свою поведінку, однак у разі прийняття рішень вони мають керуватися не лише власними інтересами, але й враховувати інтереси сім’ї загалом.

Майновими є права та обов’язки подружжя щодо володіння, користування та розпорядження їхнім майном, а також щодо взаємного утримання.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Спільною сумісною власністю подружжя може бути все те майно, яке може перебувати в приватній власності фізичних осіб, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя такі об’єкти були придбані. У законодавстві немає переліку майна, яке може перебувати у сфері управління сім’ї. Спільним майном подружжя, зокрема, можуть бути квартири, житлові й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери, паєнакопичення в кооперативах; банківські вклади тощо. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, теж є спільним майном подружжя. Також спільними є речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи одного із подружжя з моменту їх одержання. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання спільним майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Не належить до спільної сумісної власності, а є особистою приватною власністю дружини, чоловіка таке майно:

1) набуте до шлюбу;

2) набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;