Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

юридична особа приватного права

юридична особа публічного права

Глава 16

ОСНОВИ СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

16.1. Поняття сім’ї. Предмет сімейного права

Сім’я є первинним та основним осередком суспільства, існувала на всіх етапах його розвитку, однак її сутність визначалася залежно від умов та специфіки становлення відносин між людьми в той чи інший період. Сім’я створює умови для реалізації найрізноманітніших потреб та інтересів її членів, зокрема емоційно-духовного, іншого особистісного спілкування, ведення спільного господарства, народження дітей та забезпечення їхнього гармонійного духовного та фізичного розвитку, тобто становлення їх як особистостей, прийняття на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування тощо.

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (ст. 3 СК України). Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Найпоширенішим юридичним фактом, з настанням якого пов’язують виникнення сім’ї, є укладення шлюбу. З моменту набуття подружнього статусу жінка та чоловік стають членами однієї сім’ї. Подружнє співжиття презюмує спільність проживання, спільність побуту та наявність взаємних прав та обов’язків, визначених законом чи договором. Однак подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. З фактом народження дитини може пов’язуватися виникнення нової сім’ї або включення дитини як нового члена до уже існуючої сім’ї її батьків (така сім’я є повною) або одного із них (неповною є сім’я, що складається з матері або батька і дитини (дітей)). Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Створення нової сім’ї або прийняття нового члена до вже існуючої сім’ї може відбутися також у разі усиновлення, оскільки між усиновлювачами та усиновленою дитиною виникають права та обов’язки в такому ж обсязі, як і між рідними батьками та дітьми. Сім’я також може виникати на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Зокрема, сім’ю можуть створити жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Вони не вважаються подружжям. Таку сім’ю в побуті називають «цивільним шлюбом», «фактичними шлюбними відносинами».

Між особами, які є або були членами однієї сім’ї, родичами, з приводу майнових та немайнових благ можуть виникати найрізноманітніші приватні відносини, значна частина з яких становить предмет сімейно-правового регулювання. Отже, сімейні правовідносини – це приватні відносини, врегульовані нормами сімейного права.

Предметом сімейного права є особисті немайнові та майнові приватні відносини:

– між жінкою та чоловіком, які виникають у зв’язку з їхнім перебуванням в шлюбі або у «фактичних шлюбних відносинах»;

– між батьками та дітьми, які виникають у зв’язку з походженням дітей від цих батьків, засвідченим у встановленому законом порядку;

– між іншими членами сім’ї та родичами щодо виховання, спілкування, представництва інтересів чи утримання у визначених законом випадках;

– між дітьми-сиротами, або дітьми, позбавленими батьківського піклування та особами, які прийняли їх на виховання.

Особливості сімейних правовідносин:

1) сімейні правовідносини мають специфічний суб’єктний склад, оскільки їх учасниками можуть виступати лише фізичні особи, які є або були пов’язані шлюбом чи «фактичними шлюбними відносинами», кровною спорідненістю, усиновленням чи іншим прийняттям дитини на виховання в сім’ю;

2) сімейні правовідносини виникають на підставі особливих юридичних фактів, зокрема шлюбу, усиновлення, родства;

3) сімейні права та обов’язки як особисті немайнові, так і майнові тісно пов’язані з особою і є невідчужувані, тобто їх не можна продавати, дарувати, заповідати тощо;

4) переважна більшість сімейних правовідносин є тривалими;

5) у разі невиконання чи неналежного виконання сімейних обов’язків застосовуються специфічні санкції (наприклад, позбавлення батьківських прав, відібрання дитини тощо).

Сімейне право України – це підсистема правових норм, спрямованих на врегулювання на диспозитивних засадах особистих немайнових та майнових відносин, які виникають між фізичними особами у зв’язку зі шлюбом, кровним спорідненням, усиновленням, іншою належністю до сім’ї.