Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

є) допомога біженцям.

Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати додаткові види соціальної допомоги за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів.

Мета державної політики у сфері соціальної підтримки населення:

1) пом’якшення негативних наслідків бідності, зниження соціальної нерівності й запобігання соціального утриманства;

2) підвищення ефективності соціальних допомог і надання інших форм допомоги малозабезпеченим сім’ям на основі принципу адресності;

3) розширення ринку соціальних послуг і підвищення їх якості з метою забезпечення громадянам, які користуються безкоштовними або субсидійованими соціальними послугами, свободи їх вибору;

4) розширення свободи вибору відповідними органами тих громадян, які дійсно потребують безкоштовних або субсидійованих соціальних послуг.

Для реалізації поставленої мети зміни в системі державної соціальної допомоги мають бути спрямовані на реалізацію наступних завдань:

– максимально ефективне соціальне забезпечення соціально уразливих сімей, неспроможних самостійно вирішити свої проблеми;

– підвищення ефективності соціального обслуговування населення, у тому числі за рахунок активного залучення недержавних організацій;

– чітке розмежування, а за необхідності – перерозподіл повноважень між різними рівнями влади у сфері соціальної підтримки населення;

– розвиток конкурсного фінансування в соціальній царині із залученням альтернативних джерел фінансування різних видів соціальної допомоги.

В основу реформ у сфері соціальної підтримки населення має бути покладено принцип адресної спрямованості на підставі перевірки необхідності соціальної допомоги, суть якої – концентрація державних ресурсів на задоволення потреб найбільш нужденних.

Видами соціального забезпечення є матеріальні чи інші блага, що надаються особам у рамках певної організаційно-правової форми. Їх можна поділити на три групи.

До першої групи належать грошові виплати. Вони видаються у всіх випадках, як разових, так і періодичних, у вигляді грошових виплат. До них належать пенсії, допомога в разі тимчасової непрацездатності, при вагітності та пологах, допомоги малозабезпеченим сім’ям, інвалідам, сім’ям з дітьми, грошові надбавки для догляду за хворими, одинокими особами похилого віку, малолітніми дітьми, допомога на поховання тощо. Цінність грошових виплат полягає в тому, що вони створюють можливість задовольнити за гроші різноманітні потреби.

Другий вид соціального забезпечення – натуральні види допомог. Ці допомоги надаються у вигляді протезування, надання інвалідам засобів для пересування (автомобілі з ручним або іншим спеціальним управлінням, коляски). Ці види допомог призначені для задоволення специфічних потреб осіб похилого віку або інвалідів. Вони часто надаються додатково, понад грошові суми, а інколи частково, на їх заміну.

До натуральних видів допомог слід також віднести забезпечення інвалідів, які перебувають у домашніх умовах, продуктами харчування, овочами, іншими необхідними предметами. Так, наприклад, у деяких містах України виготовили універсальні соціальні дисконтні картки, які вручені особам з обмеженими можливостями та нужденним і малозабезпеченим. З цією карткою особи отримують товари й послуги зі знижкою від трьох до 50 відсотків, а кожна п’ята картка видається безкоштовно. Інвалідів забезпечують й іншими предметами першої необхідності – ліками, засобами особистої гігієни, одягом, взуттям, засобами догляду за людьми. Особливу увагу держава надає протезуванню та наданню іншої допомоги особам, які потерпіли внаслідок виробничих травм і професійних захворювань.

Третьою групою видів соціального забезпечення є соціальні послуги.

Соціальні послуги – це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують стороньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Видами соціальних послуг є: соціально-побутові; психологічні; соціально-педагогічні; соціально-медичні; соціально-економічні; юридичні; з працевлаштування; з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями; інформаційні; інші соціальні послуги.

Усі види соціального забезпечення, незважаючи на різницю їх умов надання, мають спільне: вони є складовими соціально-економічних заходів, спрямованих на соціальну реабілітацію осіб, які втратили працездатність. Держава бере на себе турботу про осіб, які втратили можливість проживати в сім’ях і потребують постійної сторонньої допомоги.