Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

12.3. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі ст. 46 Конституції України, це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст права громадян на пенсійне забезпечення полягає в їх матеріальному забезпеченні шляхом надання різноманітних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім’ї цих виплат у визначених законом випадках.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення» та інших законів. На сьогодні відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні регулюються 29 законодавчими актами.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:

Перший – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що ґрунтується на засадах солідарності й субсидування, здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Цей рiвень забезпечує базовий дохiд людини пiсля виходу на пенсiю. Інодi солiдарнi системи називають системами «з виплатою пенсiй з поточних надходжень (pay-as-you-go)», оскiльки внески нинiшнiх працiвникiв спрямовують на виплату пенсiй сьогоднiшнiм пенсiонерам. Залежно вiд чисельностi платникiв внескiв i чисельностi пенсiонерiв iснують системи таких видiв:

а) частково фондована (пiсля виплати поточних пенсiй залишаються кошти для iнвестування);

б) нефондована (сума отриманих внескiв приблизно дорiвнює сумi, потрiбнiй для виплати пенсiй);

в) система з дефiцитом (загальна сума пенсiй перевищує суму надходжень вiд сплати внескiв. Цю рiзницю покриває Державний бюджет).

Другий – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах – суб’єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій – система недержавного пенсійного забезпечення, що ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший і другий рівні цієї системи становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; другий і третій – систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватись умови, норми й порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування й недержавного пенсійного забезпечення. Так, державним службовцям пенсії призначаються за Законом України «Про державну службу», прокурорсько-слідчим працівникам – «Про прокуратуру», науковим і науково-педагогічним працівникам – «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

– законодавчого визначення умов і порядку здійснення такого страхування;

– обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством, а також, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності;

– права на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування осіб, які не підлягають такому страхуванню;

– заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

– рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат і виконання обов’язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

– диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу й розміру заробітної плати (доходу);