Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

– паритетності представників усіх суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Підвалини правового регулювання соціального страхування становлять: Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закони України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система заходів із соціального забезпечення громадян за умовами й видами, встановленими законодавством, за рахунок страхових внесків, що сплачуються роботодавцями і громадянами до відповідного фонду загальнообов’язкового соціального страхування. Воно забезпечує відповідність розміру страхових внесків працюючого і рівня соціального забезпечення, гарантує його надання при настанні страхових випадків і зменшує фінансове навантаження на Державний бюджет.

Видами загальнообов’язкового державного соціального страхування є: пенсійне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та витратами, що зумовлені похованням; медичне страхування; страхування на випадок безробіття.

Добровільне соціальне страхування є комплексом заходів з додаткового соціального забезпечення громадян за рахунок добровільних страхових внесків до відповідного фонду загальнообов’язкового соціального страхування або недержавних страхових фондів за умовами, визначеними на договірних засадах.

2. Державне забезпечення полягає в наданні соціальних виплат і послуг окремим громадянам за рахунок Державного бюджету. Зазначена організаційно-правова форма соціального забезпечення має централізований характер, який знаходить своє вираження в тому, що коло забезпечуваних осіб, а також види забезпечення встановлюються виключно законами України, а обсяги фінансування чітко закріплюється щорічно в Державному бюджеті України.

Державним забезпеченням охоплюються особи, які його отримують у зв’язку з певною суспільно корисною діяльністю, під час якої вони могли й не підлягати загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, при настанні обставин, що визнаються соціально поважними. Це по-перше. По-друге, все населення країни забезпечується певними видами соціального забезпечення без будь-якого зв’язку з працею.

До першої категорії осіб належать, зокрема, військовослужбовці, працівники міліції, працівники служби безпеки, працівники прокуратури, судді та ін. За рахунок коштів Державного бюджету їм виплачуються пенсії, допомоги, надаються інші види соціального забезпечення саме у зв’язку з проходженням ними служби чи виконання певного роду роботи.

Друга категорія осіб охоплює все населення країни, оскільки окремі види соціального забезпечення гарантуються громадянинові як члену суспільства без будь-якого зв’язку з його попередньою роботою. Види забезпечення цій категорії громадян: а) допомога громадянам, які вперше шукають роботу; б) допомога на дому самотнім людям, особам похилого віку й інвалідам І і ІІ груп, які потребують догляду; в) утримання дітей у дитячих закладах; г) професійне навчання і працевлаштування інвалідів тощо. Зазначені види соціального забезпечення надаються будь-якому громадянинові при настанні обставин, зазначених у законодавстві незалежно від того, отримує він ті чи інші види страхового або іншого забезпечення чи ні.

Із Державного бюджету фінансуються також державні програми зайнятості населення, медичного обслуговування громадян і надаються такі види соціальної допомоги: а) при народженні дитини; б) по догляду за дитиною; в) на дітей одиноким матерям; г) батькам, зайнятим доглядом за дитиною-інвалідом та ін.

3. Соціальна допомога – це встановлені законодавством види матеріального забезпечення, які надаються громадянам за певних обставин та у визначених розмірах за рахунок Державного бюджету. Вона надається: на виховання дітей; при народженні дитини; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; на дітей одиноким матерям; батькам, зайнятим доглядом за дитиною-інвалідом; інвалідам і громадянам похилого віку, які з поважних причин не набули права на пенсію чи інші види допомоги; непрацездатним малозабезпеченим громадянам; як соціальна підтримка громадян похилого віку й інвалідів; як соціальне обслуговування дітей-сиріт, пенсіонерів, інвалідів, одиноких осіб; як соціальне обслуговування людей похилого віку та інвалідів у будинках-інтернатах та ін.

Соціальна підтримка – це система заходів із матеріального забезпечення за рахунок Державного, місцевого бюджетів чи інших джерел фінансування громадян, які з різних причин не набули юридичного права на пенсії чи інші види допомог, але потребують соціальної допомоги і не можуть самостійно вийти зі скрутного становища. Під останнім слід розуміти обставини, які об’єктивно порушують життєдіяльність особи та які вона не може подолати самостійно. Соціальна підтримка надається у вигляді матеріальної допомоги, соціального обслуговування та різноманітних пільг найменш захищеним категоріям населення в індивідуальному порядку після перевірки наявності в них засобів для існування. Вид, форма й розмір соціальної підтримки залежать від особливостей кожного окремого випадку.

Надання соціальної підтримки здійснюється на таких засадах, як адресність її надання, доступність отримання, гуманність при визначенні критеріїв допомоги, цільове використання одержаних коштів соціальної підтримки, надання її на підставі встановлених законом соціальних стандартів, безповоротність соціальної підтримки.

Система соціальної підтримки охоплює такі основні види:

а) допомога сім’ям на виховання дітей;

б) допомога непрацездатним громадянам;

в) підтримка по закінченні строку виплати допомоги по безробіттю;

г) соціальна підтримка й обслуговування громадян похилого віку та інвалідів;

д) надання соціально-побутової й медичної допомоги одиноким непрацездатним громадянам та інвалідам;

е) соціальне обслуговування окремих категорій громадян (одиноких осіб, дітей-сиріт тощо);