Розділ «ГЛАВА XI. Острів Крим»

— I see. Are you sure you don’t want us to evacuate you from Crimea ASAP?[88]

— Absolutely, sir. I am fine[89].

— Ok, then. But could you do me a favor and promise not to engage in that kind of acrobatics while you are on assignment. You know, we don’t feel comfortable with a staff photographer who also works part time as a Chuck Norris[90].

— I promise, sir[91].

— Oh good to hear that. Now between me and you how did you do that? How did you pull this off with an armed bloke twice your size? Just out of curiosity[92].

— It was accidental, sir. I didn’t mean it. And the guy was not armed. And he just stumbled. And… I did some boxing in college in my time[93].

— Some boxing. Good for you. But please keep your secret talents to yourself next time around[94].

— Yes, sir. You bet[95].

— Alright then. Nice talking to you, Alexei. Next time around I will know who to bet on in a street braw[96].

— Nice talking to you, sir. And have a nice day[97].

— You too, boxer…[98]

Результати «референдуму» підрахували за один день. Анексію оформили без жодного пострілу. «Крымнаш, Крымнаш, Крымнаш!» — горланили натовпи на вулицях Сімферополя й Москви.

А по телеку відразу на двох російських федеральних каналах уже показували, ніби під копірку зроблені, репортажі про те, як живеться українським військовим, що присягнули Росії в Криму після анексії.

Ось український військовий, ніяково всміхаючись, приміряє нову зручну форму, що не промокає й не продувається. Поряд лежить стара, пожмакана й потерта.

А ось колишній український підполковник зізнається на камеру, що лише зараз уперше почувається справжнім офіцером, а раніше, в українській армії, лише «придурювався».

Цікаво, чи довірять їм, котрі одного разу вже порушили військову присягу, зброю в новій армії, чи вони так і будуть тепер уже за рублі «придурюватися» далі?

Годують їх тепер безплатно (!) тричі на день смачною їжею зі шведського столу. Один солдат скаржиться, що в українській армії годували (який жах!) один раз на день.

Сказали, що всю стару допотопну техніку відремонтують (!) і відправлять назад Україні (мовляв, нам цей металобрухт не треба), а служитимуть далі з найновішими російськими системами.

У частині вже на повну йде ремонт, якого не було багато років і який раніше українські військові якщо й робили, то власним коштом, аби стеля на голову не впала, наприклад.

«Нічого не нагадує? Десь я вже бачив схожу, тільки чорно-білу кінохроніку», — подумав Олексій і вимкнув телевізор у своєму номері готелю «Москва», у центрі Сімферополя. За вікном вулицею прогуркотіли один за одним два російських бронетранспортери.