Розділ 14. РЕАЛІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ключова роль у регіоні Центрально-Східної Європи та наявність спільних поглядів на питання розвитку регіональної й європейської безпеки. Більше того, стратегічною метою обидві держави заявили інтеграцію до європейських структур.

З набуттям Польщею 1999 р. членства в Північно-Атлантичному Альянсі, та 2004 р. — вЄС — характер українсько-польських відносин почав якісно змінюватися, перетворюючись із відносин між державами з однаковим міжнародно-правовим статусом на відносини з особливим регіональним напрямком по лінії відносин між І1АТО, ЄС та їхніми східними сусідами, що вимагає постійного поглиблення співпраці між двома країнами. Підтвердженням важливості польсько-української співпраці є офіційний документ "Східна політика Союзу в перспективі його розширення за рахунок держав Центральної та Східної Європи — польська точка зору", підготовлений у жовтні 2003 р. польськими експертами, а також намагання Польщі стати представником інтересів України в європейських інтеграційних структурах. Як випливає з подальшого розвитку двосторонньої співпраці, можна констатувати, що спільні стратегічні цілі партнерства між двома державами збереглися. Це дає підстави українським науковцям говорити про збіг стратегічних цілей України та Польщі. Так, на думку В. Мадіссона та В. Шахова, обидві держави прагнуть інтегруватися в Європу і зберегти при цьому добросусідські стосунки з Росією. Український дослідник С. Павленко наголошує на політичному вимірі стратегічного партнерства Польщі та України, що полягає в тому, аби запобігти появі нової лінії поділу Європи на українсько-польському кордоні, сприяти зміцненню відносин Заходу та Сходу, Півночі та Півдня Європи. Розвиваючи цю тезу, можна погодитися з твердженням про те, що однією з ключових цілей партнерства можна розглядати гарантування безпеки, згідно з яким цілі України та Польщі спільні у "забезпеченні національної безпеки в рамках створення загальноєвропейської системи безпеки".

Загалом Польща зацікавлена в існуванні незалежної української держави, до того ж стабільної і передбачуваної.

У листопаді 1997 р. стала актуальною військово-політична співпраця між державами, коли міністри оборони України і Республіки Польща підписали Угоду про створення спільної військової частини миротворчих сил для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях, яку було ратифіковано ВР України у березні 2000 р. З липня 2000 р. українсько-польський миротворчий батальйон виконував миротворчі завдання у складі сил КФОР у Косово. Розвивається співпраця між ВМС України та Польщі, зокрема, у військово-технічній галузі. Досягнуто домовленості про участь ВПК України у частковій модернізації винищувачів морської авіації ВМС Польщі.

Відбувається обмін досвідом реформування військ і підтримання па належному рівні їх боєготовності між ВГІС України та силами ППО Республіки Польща. Розвивається співрпраця прикордонних військових округів, зокрема Західного оперативного командування ЗС України та Сілезького військового округу ЗС Республіки Польща.

Таким чином, упевнено можна стверджувати, що українсько-польське стратегічне партнерство перетворилося на реальну форму повноцінної співпраці між державами. Воно стало доволі перспективним до наближення нашої держави на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції.