Розділ 12. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ в 50—80-х роках

41-ша сесія ГА ООН 1986 р. стала, по суті, першим великим міжнародним форумом, на якому широко обговорювалися проблеми формування новогс? політичного мислення. Республіка виступила співавтором 12 проектів резолюцій із найважливіших проблем політики роззброєння. На 42-й сесії ГА ООН 1987 р. Україна, разом із БРСР, НРБ, УНР, СРСР, ЧССР, виступила з меморандумом про всеосяжну систему міжнародного миру і безпеки. Представники республіки розробили і внесли два робочих документи, що забезпечували принциповий підхід до питань зміцнення ролі й ефективності ООН у галузі вдосконалення механізму реалізації та досягнення міжнародної безпеки.

Працюючи в Першому комітеті під час роботи 43-ї сесії ГА ООН, республіка стала співавтором 10 резолюцій з питань міжнародної безпеки і роззброєння. Україна стала співавтором понад 40 резолюцій ГА ООН. Українська делегація 60 разів виступала з питань, які обговорювали на цій сесії. Про зростаючий міжнародний авторитет Україним свідчило проведення у вересні 1989 р. в українській столиці семінару ООН із питань багатосторонніх заходів зміцнення довіри і запобігання війни. Окреслилася тенденція до розширення й активізації двостороннього співробітництва. Свідченням цього стало відкриття Генерального консульства ФРН, візит до Києва прем'єр-міністра Канади М. Мелруні в листопаді 1989 р., перебування у Києві і Львові у квітні 1990 р. президента Республіки Польща В. Ярузельського.

Україна як член ІОНБСКО, з якою співпрацювало на постійній основі майже 600 неурядових організацій, не була представлена в жодній. Ситуація змінилася в серпні 1990 р. У Києві відбувся перший конгрес МАУ (Міжнародної асоціації україністів). Президентом обрали Г. Грабовича (СІЛА). Це перша міжнародна неурядова організація, до якої долучилась Україна. Чільне місце у піднесенні ролі народної дипломатії мав Всесвітній з'їзд українських лікарів у серпні 1990 р. в Києві та Львові. Він став своєрідним прологом Світового конгресу українців, що відбувся 1992 р.

Кінець 80-х років позначився загостренням внутрішньополітичної боротьби в СРСР. Оголилися численні проблеми міжнаціональних відносин. Першочерговими стали питання державно-політичного устрою Радянського Союзу тощо. Наростання кризових явищ і дезінтеграційних процесів на теренах СРСР призвели радше до виникнення нових можливостей для союзних республік у сфері розширення зовнішньополітичної присутності на міжнародній арені. 16 липня 1990 р. Верховною Радою України було ухвалено Декларацію про державний суверенітет України, що стало ще однією віхою до унезалежнен- ня зовнішньополітичної діяльності України у світі.

Незважаючи на обмеженість суверенітету України у міжнародних відносинах 1945—1990 рр., можна стверджувати, що участь республіки у діяльності міжнародних організацій дала їй змогу долучитися до світового досвіду ведення дипломатії та участі у вирішенні міжнародних проблем. На січень 1990 р. Україна була учасницею 160 міжнародних договорів, і це створило належні умови для її подальшої співпраці з низки політичних, економічних, гуманітарних, правових та інших питань.

Рекомендована література